Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Литвинами называли подданных ВКЛ
Нынешняя Лиетува восточных балтов к славянской Литве отношения не имеет. В старину она называлась Жемойтией (Низкой землей) и Аукштайтией (Высокой землей), а не Литвой. Например, составитель «Хроники Быховца» отмечал в 1345 году: «И в тот час княжил на Литве и в Руси великий князь Ольгерд», а про великого князя Кейстута, владения которого находились в Жмуди и Аукштайтии, хроника говорит, что он владел «в Троках и землей Жемойтской». То есть Жмудь и Аукштайтия тогда Литвой не считались.
Великое княжество Литовское являлось полиэтнической страной. В течение нескольких столетий здесь шли процессы взаимной ассимиляции племен, в результате чего складывалась новая нация. Балты на территории современной Беларуси постепенно славянизировались, сначала знать, а потом и простой люд переняли славянский язык, крестились по православному или католическому обряду. Вместе со славянами центральной и западной частей ВКЛ они идентифицировались под общим наименованием литвины. Литвинами в XV веке называли уже всех подданных ВКЛ, кроме евреев. На современном языке это примерно равнозначно выражению «гражданин Российской Федерации или гражданин Беларуси».