3. Как Великое переселение народов повлияло на судьбу
Римской империи? Которой, в частности, была роль готов и гуннов?
3-4 ст. Римскую империю испытывали на прочность
германские племена: готы, франки, лангобарды, бургунды,
свевы и вандалы. Пока империя была сильной, она не только
обеспечивала спокойствие в Европе, но и сдерживала
рост силы одних народов, переселяла другие, ругала
различные варварские племена между собой. Тем не менее, ослабев,
Рим потерял контроль над ситуацию извне, Границы
империи больше не были «стеной» между варварами и
римлянами, поэтому когда-то завоеванные земли становились легкой
добычей для варваров. Варварские племена, поселившиеся
на территории Западной Римской империи, создавали свои
собственные государства. Их называют варварскими королевствами.
Первое королевство создали вестготы: в 418 г. в
Юго-Западной Галлии со столицей в Тулузе (позже власть
вестготского правителя рас и на территорию
Пиренейского полуострова). Впоследствии на территории Римской
империи возникли королевства вандалов в Северной Африке,
англов и саксов в Британии, бургундов и франков в Галлии
Кирило Розумовський народився у місті Козельці на Чернігівщині 29 березня 1728 року у родин козака.Його старший брат Олексій співав у царській капелі в Петербурзі,де на нього звернула увагу цариця Єлизавета Петрівна.Олексій при цій нагоді вплинув на імператрицю щодо лібералізації російської політики в Україні.Найперше йшлося про відновлення гетьманату і часткової автономії козацьких земель на лівому березі Дніпра.кандидатом на гетьманський уряд був визначений Кирило Розумовський.
за протекцією свого брата Кирило опинився на імператорському дворі у Петербурзі у молодому віці.Єлизавета відправила його в Європу здобувати освіту,де він вчився в Німеччині,Франції та Італії.Після подорожі цариці в Україну 1744 році,коли справа відновлення гетьманату була в принципі вирішена,Розумовського відкликали з-за кордону,надали йому різні честі та привілеї,призначивши у вісімнадцятирічному віці президентом Російської Академії наук.
Тим часом з України було виведено московські полки,у Києві відроджено митрополію,ліквідовано Малоросійську колегію.До Петербурга виїхала депутація козацької старшини з клопотанням про відновлення гетьманства.невдовзі Єлизавета видала такий указ до сенату і відправила свого представника в Україну,щоб довершити цю справу.У березні 1750 року зібралася козацька рада у Глухові,на якій одностайними голосами гетьманом було обрано К. Розумовського.Україна знову отримала ознаки своєї автономії.Під юрисдикцію гетьмана було віддано Київ і Запорізьку Січ.Однак найважливіші справи-відносини з іноземними країнами,податкова,фінансова система і т.п.-залишилися під контролем імператорського двору,хоч Україну перевели під управління Міністрества закордонних справ.
гетьман не був проникливим політиком і не дуже переймався тим,що старшина,серед якої виділявся генеральний писар Андрій Безбородько,взяла в свої руки політичне управління Гетьманщини.Натомість в оточенні Розумовського немалу роль відігравали російські дворяни,зокрема граф Теплов,який був вороже налаштований до української автономії.Все ж навіть таке обмежене гетьманське правління було кращим суспільно-політичним устроєм,ніж повне закабалення.У другій половині 1750-х років було видно,що гетьманщина приречена.У цей час Україну знову до відомства сенату,Київ забрали з-під юрисдикції гетьмана.Нова імператриця Катерина 2,яка вступила нв престол в 1762 році,пішла стежкою Петра 1 до ліквідації гетьманату.
Російський уряд на цей раз вирішив остаточно покінчитиз українською автономією.приводом до ліквідації гетьманату стали чутки у Петербурзі,ніби старшина готує петицію до цариці про закріплення гетьманського уряду за династією Кирила Розумовського.Це не сподобалося Катерині 2.вона викликала Розумовського до столиці і змусила його "добровільно" зректися свого становища.У листопаді 1764 року вийшов указ про ліквідацію гетьманстваюРозумовський,як звичайно,не чинив опору-в українській історії він залишився єдиним гетьманом,який не брав участі у жлдному військовому поході.За свою покірність він був нагороджений маршальським титлом,маєтками на Лівобережжі та великою пенсією.Після такої розв*язки він виїхав за кордон,де який час подорожував по європейських країнах.Останні роки він жив у Петербурзі,Москві,Батурині і помер 15 січня 1803 року.
Объяснение: так как я не очень знаю этот язык нашла в инете)))