Порівняння Цезаря з Августом може найкраще виявити, з одного боку, зв'язок між особистістю і політичною системою, а з іншого, своєрідність серпневого принципату. Особистість і політичні структури невіддільні, як у Цезаря, так і у Августа. Піднесення Цезаря самого початку відзначалося надзвичайною динамікою, постійним ризиком поставити на карту все, навіть власне життя. У Октавіана цього не було і в помині. Прагнення Цезаря до влади і її затвердження, його керівне кадри, життєздатність і розум, радикальність вимог повністю підпорядкували супротивників. Але при цьому було б помилково припускати, що у нього була сформульована політична програма або консистентція державна концепція. Цезар насамперед спирався на особистості, а не на інститути. Однак диктатор вершив весь римський світ своїми законами, рішеннями, заходами, підставою колоній, реформою календаря, великим будівництвом; його поспіх був неперевершеним. Ті п'ятнадцять років, які несли відбиток
Ну два государственных центра варяги не основывали. Они были призваны править в Новгороде, так написано в ПВЛ. А вот князь Олег, как варяжский конунг или по иоакимовской летописи шурин Рюрика, переносит столицу в Киев, так создаётся Киевская Русь. Что касается второго вопроса, то это норманская теория. Существует две версии норманисты и антинорманисты. Первые говорят о том, что до прихода варягов государства как такового ещё не существовало,антинорманисты это отклоняют и правильно, до варягов у нас уже было вече, князь, дружина и сбор дани - полюдье, была религия - язычество.
Смута привела к противоре-чиям среди священнослу-жителей-патриарх Игнатий поддержал Лжедмитрия I, Гермоген-В.Шуйского,Фи-ларет-Лжедмитрия II.Смута привела к противоре-чиям среди священнослу-жителей-патриарх Игнатий поддержал Лжедмитрия I, Гермоген-В.Шуйского,Фи-ларет-Лжедмитрия II.В 1619 г.Филарет возвратил-ся в Москву из польского плена и Церковный Собор избрал его новым Патри-архом всея Руси.Филарет стал фактически 2-м царем и смог укрепить государственную власть, но вопросы касавшиеся церкви решить не смог.
Порівняння Цезаря з Августом може найкраще виявити, з одного боку, зв'язок між особистістю і політичною системою, а з іншого, своєрідність серпневого принципату. Особистість і політичні структури невіддільні, як у Цезаря, так і у Августа. Піднесення Цезаря самого початку відзначалося надзвичайною динамікою, постійним ризиком поставити на карту все, навіть власне життя. У Октавіана цього не було і в помині. Прагнення Цезаря до влади і її затвердження, його керівне кадри, життєздатність і розум, радикальність вимог повністю підпорядкували супротивників. Але при цьому було б помилково припускати, що у нього була сформульована політична програма або консистентція державна концепція. Цезар насамперед спирався на особистості, а не на інститути. Однак диктатор вершив весь римський світ своїми законами, рішеннями, заходами, підставою колоній, реформою календаря, великим будівництвом; його поспіх був неперевершеним. Ті п'ятнадцять років, які несли відбиток