№9
Від 11 ст. поземельні відносини регулювалися як нормами звичаєвого права, так і відповідними законодавчими актами, записаними в "Руській правді" (у різних редакціях). За часів Золотої Орди ординські хани й намісники – баскаки – безпосередньо не втручалися в місцеві поземельні відносини. Боротьба сільських общин за права на З. помітно стримувала зростання великої земельної власності удільних князів і місцевих можновладців. Після розпаду Золотої Орди настав новий період у перерозподілі українських земель: почалося масове великими князями Великого князівства Литовського (ВКЛ) і королями Польщі значних територій землевласникам, які їх підтримували. Якщо в 2-й пол. 14 ст. в Україні налічувалося лише кілька десятків князівських маєтків, то на середину 16 ст. існували вже тисячі панських і шляхетських господарств, понад 100 родин магнатів. На той час у селянському господарстві важливою господарською одиницею продовжувало лишатися дворище (відоме в документах під назвами "сім'я", "братчина", "служба"). Були поширеними З. і землекористування сябрів – селян (найчастіше родичів), які жили, як правило, в спільному дворі кількома хатами, вели самостійні господарства, але певними угіддями (сіножаті, пасіки, рибні лови, пасовиська тощо) користувалися разом (траплявся поділ на паї). Згідно із земельною реформою 1557 (див. "Устава на волоки" 1557), запровадженою королем польським і великим князем литовським Сигізмундом ІІ Августом, угіддя землероба офіційно вважалися власністю верховного правителя, а отже, всі землекористувачі повинні були відбувати повинності на його (верховного правителя) користь. Це положення закріпили Статути Великого князівства Литовського 1566 і 1588. Навіть осілі козаки (починаючи з 1-ї половини 16 ст., вони володіли землею та мали значні привілеї в Речі Посполитій, Гетьманщині, Слобідській Україні) змушені були нести військову службу та відбувати повинності на користь держави в цілому і тих чи інших можновладців зокрема. Відмова коритися цьому нерідко призводила до втрати землі, а подекуди – й до репресивних заходів з боку властей. Найбільш широкі права в З. мали козаки Вольностей Війська Запорозького низового, де практично не існувало великої власності на землю та кріпацтва. Особливо обмеженими права щодо З. були у селян, які господарювали на західноукраїнських землях (переважна частина цих земель з кінця 14 ст. до 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебувала під владою польської шляхти).
№10
Московсько-турецька війна 1686—1700 — війна в 1686—1700 роках між Московським царством і Османською імперією за контроль над південною Україною та Донщиною. Складова Великої турецької війни 1683–1699 років. Закінчилася поразкою Османів і підписанням в 1700 році Константинопольського договору.
№11
Закрепил фото.Сорян за мелкий почерк.
№14
На початку свого гетьманування І. Мазепа добре ставився до царської влади, навіть усіляко допомагав реформам Петра І,тобто дотримувався політики добрих відносин із Москвою
Объяснение:
3 сентября 1939 года Франция и Великобритания стали первыми государствами, которые объявили войну нацистской Германии. На тот момент обе европейские державы значительно превосходили по военной мощи гитлеровскую армию. Однако в Париже и Лондоне предпочли не ввязываться в события в Польше, нарушив тем самым союзнические обязательства в отношении Варшавы. В июне 1940 года вермахт оккупировал половину Европы, две трети Франции и начал подготовку к захвату британской столицы и СССР. О том, можно ли было не допустить расцвета Третьего рейха, — в материале RT.
Консерватизм:
роль государства в экономической жизни: власть государства практически не ограничена и направлена на сохранене старых традиционных ценностей. В экономике: государство может регулировать экономику, но без покушения на частную собственность
позиция по социальному во и пути решения проблем: баролись за сохранение старого порядка. Отрицали возможность равенства и братства. Но новые консерваторы были вынуждены согласиться с некоторой демократизацией общества.
пределы индивидуальной свободы: государство подчиняет себе личность. Свобода личности выражается в соблюдении ею традиций.
Социализм ( марксизм ):
роль государства в экономической жизни: неограниченная деятельность государства в форме диктатуры пролетариата. В экономике: уничтожение частной собственности, свободного рынка и конкуренции. Государство полностью регулирует экономику.
позиция по социальному во и пути решения проблем: все должны иметь равные права и равные блага. Рашение социальной проблемы через социальную революцию
пределы индивидуальной свободы: государство само решает все социальные во Свобода личности ограничена государственной диктатурой пролетариата. Труд обязателен. Частное предпринимательство и частная собственность запрещены.