Объяснение:
Церковь имела строгую иерархию.
Церковные служащие разрабатывали важнейшие положения вероучения – догматы, проводили собрания высшего духовенства христианской церкви для решения важнейших вопросов – церковный собор.
Церковь собирала со всех верующих в свою пользу особый налог – церковную десятину.
Папа являлся главой всей церкви.
Архиепископы и епископы управляли церковными делами в областях.
Аббаты были руководителями монастырей.
Священники вели богослужение в храмах и произносили проповеди.
Монахи посвящали всю свою жизнь служению Богу.
Дьяконы были священника.
Повість временних літ, також Повість врем'яних літ, По́вість мину́лих літ — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних пам'яток в історії України, найдавніша велика літописна пам’ятка української мови[1][2][3].
«Повість врем'яних літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.
Редакції-списки
Видання та переклади
Текст твору
Див. також
Примітки
Джерела та література