Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.
Розпад імперії
Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.
Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.
Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.
Объяснение:
ответ:Соціально-економічне становище.
Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Объяснение:
Был провозглашён курс на ускорение социально-экономического развития страны. Предполагалось, что в промышленности сердцевиной этого процесса станет обновление машиностроения. Однако уже в 1986 г. Горбачёв и другие члены Политбюро столкнулись с тем, что «ускорения» не происходит. Курс на приоритетное развитие машиностроения проваливался по причине финансовых затруднений. Резко возрос бюджетный дефицит (в 1986 г. в 3 раза по сравнению с 1985 г., когда он составлял 17—18 млрд руб.). Это явление было вызвано рядом причин: «отложенным» спросом населения на товары (деньги не возвращались в казну, а часть их обращалась на «чёрном рынке»), падением цен на экспортируемую нефть (поступления в бюджет сократились на треть), потерей доходов в результате антиалкогольной кампании.
В этой ситуации «верхи» пришли к выводу о том, что все отрасли экономики необходимо перевести на новые методы хозяйствования. Постепенно, в 1986—1989 гг., в ходе экономических преобразований были введены госприёмка продукции, хозрасчёт и самофинансирование, выборы директоров предприятий; вступили в действие законы о государственном предприятии, об индивидуальной трудовой деятельности и кооперативах, а также закон о трудовых конфликтах, предусматривавший право рабочих на забастовку.
Однако все эти меры не привели к улучшению экономического положения в стране. Более того, ситуация ухудшилась из-за половинчатости, нескоординированности и непродуманности реформ, больших бюджетных расходов, увеличения денежной массы на руках у населения. Были нарушены производственные связи между предприятиями по го продукции. Усилился дефицит товаров потребления. На рубеже 1980—1990-х гг. всё заметнее пустели полки магазинов. На местах власти начали вводить талоны на некоторые продукты.
Для ускорения научно-технического прогресса не хватало финансовых средств. А в результате недостатка товаров и деятельности кооперативов начал разрастаться «чёрный рынок». Прорыв в экономике не удался, внутриэкономические связи были разбаланс ированы. Успешного возвращения к нэпу не получилось.