Народы Древнего мира представляли своих богов каждый по-своему, например:
1) Древние египтяне представляли своих многочисленных богов в виде животных и птиц, в виде людей со звериными и птичьими головами. Были у них и боги, имевшие человеческий облик.
2) Древние индийцы также поклонялись многим богам. Главными их божествами были: Брахма с тремя головами и четырьмя руками, Вишну с четырьмя руками и Шива также с четырьмя руками. Чтили и слоноголового бога мудрости. Потом появился Будда.
3) Многочисленные боги Греции имели человеческий облик. Все они были красивыми (Зевс, Посейдон, Афина, Гера, Афродита, Гефест, Артемида и т.д.)
4) Древние римляне представляли богов в виде неких сил повсюду их окружающих. Их боги были с человеческими лицами. Позднее у них укрепилось христианство – вера в единого бога Иисуса Христа.
Писателей в Российской Империи в 18 веке было много, в школе проходят творчество немногих из них и не так уж много произведений. Например, литературное наследие Михаила Васильевича Ломоносова включает 20 од, две трагедии, научные стихотворения, поэму «Пётр Великий», сатиры. В школе изучают «Оду на день восшествия…»
Произведения таких крупных российских писателей 18 века, как Василий Кириллович Тредиаковский, Александр Петрович Сумароков, Антиох Дмитриевич Кантемир вообще не проходят в школе. (хотя, наверное, программы могут отличаться в зависимости от типа школы или региона)
А включенные в программу - вот:
Гавриил Романович Державин
Стихотворение "Властителям и судиям"
Стихотворение "Признание"
Денис Иванович Фонвизин
Комедия "Недоросль"
Александр Николаевич Радищев
"Путешествие из Петербурга в Москву"
Николай Михайлович Карамзин
Повесть «Бедная Лиза»
в)
Объяснение:
Ліво́нська війна́ (1558–1583 роки) — збройна боротьба східноєвропейських і скандинавських держав за контроль над Лівонією. Велася на території сучасних Естонії, Латвії, Білорусі та Росії. Учасниками війни були Московське царство, Лівонська конфедерація, Велике князівство Литовське і Руське (з 1569 року — Річ Посполита), союзна держава Данії та Норвегії, а також Шведське королівство.
Війна почалася в січні 1558 року з нападу Московії на Лівонську конфедерацію. Її війська захопили Дерпт, Нарву та інші міста. Майже одночасно, 1561 року, до північної Лівонії вторглися шведи, які заснували у ній Естонське герцогство. Члени конфедерації виявилися неспроможними зупинити загарбників й 1561 року уклали Віленську унію з Великим князівством Литовським. За умовами цього союзу Литва вступала у війну на боці лівонців. Замість конфедерації створювалися литовські протекторати — Лівонське герцогство і Герцогство Курляндії і Семигалії.
Внаслідок підписання литовсько-лівонського союзу Московське царство розпочало наступ на Литву й 1563 року захопило Полоцьк. Під тиском ворога ВКЛ було змушене укласти 1569 року Люблінську унію з Короною Польською, об'єднавшись в єдину федеративну державу — Річ Посполиту. Московія, що намагалася закріпити свої успіхи в Лівонії, 1570 року створила на завойованих землях власний протекторат — Лівонське королівство. Того ж року проти Московського царства виступила Швеція й завдала йому поразок на московській території.
1578 року союзне польсько-литово-шведське військо розбило московську армію у битві під Венденом, внаслідок якої Москва втратила наступальну ініціативу у війні. Союзники вторглися у володіння супротивника й взяли у облогу Псков. 1582 року цар Іван Грозний здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру та відмовився від усіх завоювань у Лівонії та Полоцьку. 1583 року Москва підписала Плюсський мир зі шведами, які отримали Інгрію та північну Лівонію з Естонським герцогством. Внаслідок війни припинила існування Лівонська конфедерація, землі якої опинилися розподіленими між Річчю Посполитою, Швецією та Данією-Норвегією. Річ Посполита і Швеція поступово стали лідерами регіону, а Московське царство вступило у період тривалої політично-економічної кризи.