Головною причиною є те, що перші літери були стилізовані і являли собою окрему картинку. Зазвичай автори писемних пам'яток вважали за потрібне додати до просто тексту ще й ілюстрацію, а також різноманітні орнаменти, тому такі книги були своєрідним поєднанням як писемних так і образотворчих пам'яток. Також через цінність матеріалів та величезну трудоємність вони були надзвичайно дорогі та існували в невеликій кількості, тому були розкішшю.
Найдавніші рукописні книги з'явились в Україні у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056-1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV ст. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, 12-13 ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмщини Євангеліє (Холмське Євангеліє), кінець XIII ст.; Бесіди Григорія Двоєслова, друга пол. XIII ст.; Євсієве Євангеліє, 1283), а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств (пам'ятки не збереглися). До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам'ятка рукописного мистецтва ранньої доби -- Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписувались на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин -- ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привізний, лише з XII-XIV ст. почали користуватись матеріалом місцевого виробництва. Давні книги переписувались уставом -- високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знака. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти "візантійського" і "тератологічного" ("звіриного") типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.
Ироко бытует мнение, что на древних ступенях развития человек жил в пещерах. Одно время его называли троглодитом, т. е. пещерным человеком. Последние научные данные позволяют усомниться в том, что в истории человека была особая «пещерная стадия». В пещерах обычно устраивались лишь святилища или погребения, как у неандертальцев. В Каповой пещере на Южном Урале известны пещерные рисунки. Однако ни в ней, ни в каких-либо других пещерах Урала нет следов поселений. В то же время палеолитические стоянки неподалеку от Каповой пещеры найдены на открытых местах. Под жилища пещеры использовались редко. Об архитектуре жилищ раннего палеолита известно очень немного: они были наземные, строились из ветвей и листьев и окружались камнями. Более полными сведениями о жилищах мы располагаем начиная со времен неандертальцев. На стоянке Молодово на Днестре жилище имело овальную форму. Площадь внутри — около 40 м2. Для сооружения стен и крыши было использовано 12 черепов, 34 лопатки и тазовых кости, 51 кость ног, 14 бивней и 5 нижних челюстей мамонта. Внутри в разных местах обнаружены следы 15 очагов, а вокруг них большое количество (около 2 тыс. на м2) изделий из камня и отходов от производства каменных орудий. До открытия неандертальского жилища в Молодово ученые считали, что человек научился строить жилища лишь начиная с позднего палеолита. Жилищ позднего палеолита обнаружено и изучено уже десятки. Они сооружались большей частью с крупных костей мамонта и его клыков. Кости ног мамонта (длина их иногда превышает средний рост человека) находят в вертикальном положении, что говорит о том, что они использовались как столбы. Жилища были округлыми или овальными, часто коническими по форме, и покрывались шкурами. Основание жилища закреплялось черепами мамонтов и тяжелыми костями, концы которых закапывали в грунт. На крыше шкуры прижимались рогами оленя и клыками мамонта. В конце ледникового периода вместо костей мамонта стали использовать прутья и бревна. Внутри жилища был один или несколько очагов, расположенных в центре или вдоль оси. Жилища строились очень большие, на десятки и более жителей, и маленькие, углубленные в землю.Как называют первобытного пещерного человека - первого первобытного человека называют австралопитеком. Такой человек внешне напоминал обезьяну, у него были большие челюсти и очень маленький мозг, однако в отличие от обезьяны он уже мог ходить на ногах почти прямо, и при этом держал в руках палку либо же камень. Со временем человек продолжал развиваться и начал применять в своем быту достаточно примитивные орудия труда. Такой первобытный человек называется «человек умелый», так как он смог изготовить первое орудие труда. Он уже более уверенно передвигался, однако говорить такие люди еще не умели. Затем появился так называемый «человек выпрямленный» или же питекантроп, он все еще очень сильно напоминал обезьяну, однако у него был достаточно большой по размерам мозг. Такой человек мог уже думать, при к условиям жизни и изготавливать более совершенные орудия. Бурное развитие деятельности первобытного человека привело к его совершенствования и появлению «человека разумного» или же неандертальца.
Древние люди были схожи с обезьянами, ходили не так как разумный человек. Разумный человек - сильно развиты надбровные дуги, они охотились и тд..
1) Людей, живших в первобытном обществе 2) Жили в Африке около 200 тыс. лет назад 3) Отличия: У первобытных людей было грубое лицо сшироким приплюснутым носом, уходящий назад лоб, припрыгивающая походка, руки ниже колен, выпирающие челюсти. Сходства: занимаются скотоводством, умение делать орудие труда, умение собирать пищу. 4) Художники изображали животных. У первобытных людей была вера, что между животными и людьми существует связь. Верили в страну мертвых .Почитали силы природы и зверей. Верили в машию
Головною причиною є те, що перші літери були стилізовані і являли собою окрему картинку. Зазвичай автори писемних пам'яток вважали за потрібне додати до просто тексту ще й ілюстрацію, а також різноманітні орнаменти, тому такі книги були своєрідним поєднанням як писемних так і образотворчих пам'яток. Також через цінність матеріалів та величезну трудоємність вони були надзвичайно дорогі та існували в невеликій кількості, тому були розкішшю.
Найдавніші рукописні книги з'явились в Україні у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056-1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV ст. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, 12-13 ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмщини Євангеліє (Холмське Євангеліє), кінець XIII ст.; Бесіди Григорія Двоєслова, друга пол. XIII ст.; Євсієве Євангеліє, 1283), а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств (пам'ятки не збереглися). До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам'ятка рукописного мистецтва ранньої доби -- Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписувались на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин -- ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привізний, лише з XII-XIV ст. почали користуватись матеріалом місцевого виробництва. Давні книги переписувались уставом -- високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знака. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти "візантійського" і "тератологічного" ("звіриного") типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.
Объяснение: