Занепад Києва і зміщення центру суспільно-політичного життя українців у Галицько-Волинську державу потягли за собою суттєві корекції векторів історичного розвитку на українських землях. Значно посилилися західні впливи, їх перевага над комбінацією візантійських і орієнтальних, що утверджувалися в часи піднесення середньовічної Київської держави. У XIII — на початку XIV ст. Україна, яка приєдналася до європейського політичного процесу, енергійно прямувала до створення однонаціональної об’єднаної держави і посіла міцні позиції серед країн Центральної Європи.
Значення Галицько-Волинської держави в українській історії важко переоцінити. На думку українського історика С.Томашівського, це була «перша чисто українська політична організація», яка в часи свого найбільшого піднесення обіймала 9/10, а під кінець існування — 3/4 залюднених просторів України. Вона зберегла Україну від передчасного поневолення й асиміляції її Польщею. Разом із тим, відкриваючи західноєвропейській культурі шлях на українські землі, ця держава дала змогу уникнути однобічної орієнтації на Візантію, запобігти утвердженню монгольських впливів, що стало фатальним для суспільно-культурного розвитку Володимиро-Суздальської землі. Перша загальноукраїнська держава сприяла акумуляції значних матеріальних і духовно-творчих сил, які забезпечили Україні існування як окремого національного організму в наступний історичний період.
Від середини ХІІІ ст. притягальною силою для тих, хто намагався протистояти ординському пануванню, стала Литовська держава, яка почала відігравати дедалі більшу воєннополітичну роль у Центрально-Східній Європі. До початку ХІV ст. литовські князі посіли низку престолів сусідніх «руських» князівств. Інтегруючись із місцевою елітою, вони швидко засвоювали мову, релігію й культуру своїх підданих і переймалися їхніми державними інтересами не меншою мірою, ніж Рюриковичі.
1) Упадок Киевского княжества (утрата центрального положения, перемещение мировых торговых путей вдаль от Киева) . Был связан с потерей значения торгового пути "из варяг в греки". Древняя Русь теряет роль участника и посредника в торговых отношениях между византийским, западноевропейским и восточным миром
2) Земля - главная ценность и средство оплаты службы.
3) Значительный рост производительных сил страны, натуральное хозяйство.
4) Усиление местных князей. Бояре превращаются в феодалов-землевладельцев, для которых доходы, получаемые от вотчин, становятся. главным средством существования
5) Ослабление обороно и напор степных кочевников.
Последствия:
1) Наряду с Киевом появились новые центры ремесла и торговли, всё более независимые от столицы русского государства.
2) Развивались старые города.
3) Образовались крупные и сильные княжества.
4) В крупных русских княжествах создавались прочные княжеские династии, складывалась традиция передачи власти от отца к сыну, происходил бурный рост городов, шло неуклонное развитие крестьянского хозяйства, осваивались новые пахотные земли и лесные угодья. Там создавались замечательные памятники культуры. Там набирала силу Русская Православная Церковь.
5) Государство стало уязвимым, т. к. далеко не все образовавшиеся княжества были в хороших отношениях между собой, и не было единства.
6) Постоянные кровавые междоусобицы ослабляли военную и экономическую мощь страны.
7) Киев — былая столица Древнерусского государства — утратил воспетое в легендах и былинах могущество и сам стал причиной раздоров.
Если говорить кратко, скажу так! Крестоносцы практически всегда нападали на мусульман, так сказать для "очищения земли от скверны". Но в этом походе они вопреки всем напали на православную Византию. Следовательно выступили против тех кто от части был схож с ними по вероисповеданию. Ведь православие как и католики появились из одной веры. И ещё крестоносцы не стали подчиняться приказам и сожгли город дотла( Вывод на лицо! Этот поход явный позор, т.к. именно здесь они показали свою сущность: они не когда не воевали ради веры, они воевали ради денег и новой территории прикрываясь великими подвигами. Пример нашего времени: США нападает на государства различные прикрываясь тем, что они несут демократию и хотят уничтожить террористов, а на самом деле им просто нужна площадка под свои базы и нефть!
Занепад Києва і зміщення центру суспільно-політичного життя українців у Галицько-Волинську державу потягли за собою суттєві корекції векторів історичного розвитку на українських землях. Значно посилилися західні впливи, їх перевага над комбінацією візантійських і орієнтальних, що утверджувалися в часи піднесення середньовічної Київської держави. У XIII — на початку XIV ст. Україна, яка приєдналася до європейського політичного процесу, енергійно прямувала до створення однонаціональної об’єднаної держави і посіла міцні позиції серед країн Центральної Європи.
Значення Галицько-Волинської держави в українській історії важко переоцінити. На думку українського історика С.Томашівського, це була «перша чисто українська політична організація», яка в часи свого найбільшого піднесення обіймала 9/10, а під кінець існування — 3/4 залюднених просторів України. Вона зберегла Україну від передчасного поневолення й асиміляції її Польщею. Разом із тим, відкриваючи західноєвропейській культурі шлях на українські землі, ця держава дала змогу уникнути однобічної орієнтації на Візантію, запобігти утвердженню монгольських впливів, що стало фатальним для суспільно-культурного розвитку Володимиро-Суздальської землі. Перша загальноукраїнська держава сприяла акумуляції значних матеріальних і духовно-творчих сил, які забезпечили Україні існування як окремого національного організму в наступний історичний період.
Від середини ХІІІ ст. притягальною силою для тих, хто намагався протистояти ординському пануванню, стала Литовська держава, яка почала відігравати дедалі більшу воєннополітичну роль у Центрально-Східній Європі. До початку ХІV ст. литовські князі посіли низку престолів сусідніх «руських» князівств. Інтегруючись із місцевою елітою, вони швидко засвоювали мову, релігію й культуру своїх підданих і переймалися їхніми державними інтересами не меншою мірою, ніж Рюриковичі.
Объяснение: