Львів заснований у часи правління Данила Романовича, а перша згадка про місто датується 1256 р. Назване воно на честь його сина – князя Лева.
У середині XIV ст. місто захопив Казимир ІІІ, відтак Львів став частиною королівства Польщі (згодом Речі Посполитої) на більш ніж 400 років. До Львова прибувало все більше представників різних національностей, зокрема торговців та ремісників.
У 1356 р. Казимир ІІІ надав місту привілей магдебурзького права. Згодом католики (привілейоване населення німців і поляків), русини, вірмени та євреї сформували свої національні громади та квартали.
Усередині багатонаціонального міста функціонувало більше 10 цехів, створювались нові торгівельні договори, а населення складало близько 5 тис. осіб.
Унаслідок «Великої пожежі» 1527 р. було майже повністю знищено обличчя середньовічного Львова. Згодом за проєктами італійських архітекторів зруйноване готичне місто прибрало вигляду нового ренесансного.
Окрім динаміки змін вигляду середмістя, навколо оборонних стін за сприяння католицьких, греко-католицьких та православних орденів було засновано чимало монастирів, які стали невід’ємною частиною життя середньовічного міста.
Завдяки діяльності церковних організацій, Львівської братської школи та Львівського єзуїтського колегіуму (згодом академії, яка надалі стала університетом) у місті розвивалась освіта, наука, було зібрано чимало музейних колекцій та започатковано книгодрукування кирилицею і латиною.
У середині XVII ст. у місті сформувалося вже понад 30 ремісничих цехів, а проживало близько 25 тис. осіб різних національностей. Стіни Львова витримали облогу козацького, турецького та московського війська, але місто було взяте штурмом шведською армією Карла XII у 1704 р.
Унаслідок першого поділу Речі Посполитої у 1772 Львів потрапив під владу австрійської корони і незабаром став столицею провінції «королівства Галичини та Володимирії».
Відповідно до ідей просвітництва та «Йозефінської касати» місто значно змінило свій вигляд. Було розібрано середньовічні мури, а на їхньому місці прокладено нові вулиці.
Згідно з наказом імператора чимало монастирів та церков перетворили на урядові приміщення (митниця, в’язниця, бібліотека і т.д.). Навколо старого Львова постала нова австрійська забудова у стилі класицизм. Національні громади міста опинились у рівному правовому становищі перед австрійською короною. Навесні 1848 р. у європейських державах спалахнула революція «Весна народів», яка дала поштовх представникам національних громад у Львові розпочати протести проти австрійської влади. Події призвели до демократизації суспільного життя та розвитку національно-культурних рухів. У другій половині ХІХ ст. місто переживає піднесення в економіці та культурі.
Завдяки відкриттю нафтових родовищ у Галичині та розвитку численних підприємств Львів стає важливим фінансовим центром. Унаслідок цього у 1861 р. до міста проведено першу на території України залізничну колію, що з’єднала Львів і Перемишль. На межі ХІХ-ХХ ст. навколо австрійського «корзо» виникають нові урядові та фінансові установи: будівля Галицького сейму, Дирекція Залізниці, Галицька ощадна каса, Львівська філія Празького кредитного банку, Кредитне земське товариство та інші адміністративно-офісні споруди доби історизму. Проведення Галицької крайової виставки у 1894 р. стало показником золотої доби в регіоні, тоді ж було прокладено першу у місті лінію електричного трамваю.Поряд з економічним піднесенням відбувався і культурний поступ. Після засклепіння р. Полтви на місці сучасного проспекту Свободи новий центр міста було довершено будівлями Оперного театру та Національного музею. Навколо нового центру розвинулася широка сецесійна забудова. Вона стала результатом стрімкого розвитку політичного, економічного та культурного життя столиці коронного краю Австро-Угорської імперії, який, проте, перервав початок Першої світової війни.
Объяснение:
https://lviv.vgorode.ua/news/sobytyia/271397-yak-vyhliadav-serednovichnyi-lviv-vrazhennia-ochevydtsia - за цим посиланням ви знайдете інформацію про середньовічний Львів з записів очевидців
Василий I правил в 1389 – 1425 гг. Василий I был сыном Великого Дмитрия Донского, и достойно продолжал политику своего отца. Василий I вел активную внутреннюю и внешнюю политику. Во внутренней политике, Василий I стремился всеми силами усилить власть Московского князя. Во время его правления многие удельные князья стали переходить на положение великокняжеских слуг. Таким образом, удельные князья становились наместниками и воеводами в своих землях. Княжества этих князей превращались в уезды. В 1395 году, Василий I выкупил ярлык на Мещеру, Тарусу, Нижний Новгород, Городец, и присоединил эти земли к Москве. Московское княжество становилось все более могущественным.
Внешняя политика Василия I была главным образом направлена на регулирования отношений с Золотой Ордой.
До 1830 г. вульгарная политическая экономия проповедовалась в Англии преимущественно экономистами, отражавшими точку зрения землевладельческого класса. Не случайно родоначальником вульгарной политической экономии в Лпгл'пи явился Мальтус, в ту эпоху главный идеолог английского ленддордизма. К. Маркс дал уничтожающую характеристику Мальтуса, как «плагиатора от природы». «„.Убожество Мальтус проявляет там,— писал Маркс,— Где он становится на собственные ноги и не имеет возможности совершать плагиат у Таунсенда, Андерсона или у кого- нибудь еще» 26.Но этот «плагиатор от природы» и заурядный экономист обладал очень незаурядлым классовым чутьем. Он раньше, чем кто- либо из его современников, оценил служебную роль буржуазной политической экономии в борьбе эксплуататоров против эксплуатируемых. Мальтус рекомендовал распространять такие положения, которые отвлекали бы массы от революционной борьбы. «Если эти истины распространятся,— писал он, имея в виду свою «теорию народонаселения»,— ...то низшие классы народа, взятые во всей их совокупности, станут более миролюбивы и послушны; они не так легко готовы будут на возмущение в случае недостатка хлеба; их труднее будут волновать соблазнительными и зажигательными книжонками, ибо они понимали бы, как мало зависит от революции заработная плата и средства для содержания семьи...» 27 Политическая экономия, по замыслу Мальтуса, должна внушать рабочим представление о вечности нашиталвгсти'ческого строя. Одна из главных зацрведей, которую призвана распространять в массах политическая экономия, по Мальтусу, сводится к тому, что «народ должен винить главным образом самого себя в собственных страданиях» 28. Таким образом, Мальтус сознательно старался превратить политическую экономию в служанку господствующих классов.Мальтус выступил со своей основной работой, посвященной проблеме народонаселения, в бурную эпоху французской буржуазной революции. Революция, охватившая Францию, вызвала большой подъем общественного движенья в Аиглни. В английской литературе велась проповедь весьма левых для своего времени идей, связанных с критикой частной собственности. Наиболее ярким документом этой эпохи было произведение Годвина «Исследование политической несправедливости» (1793 г.), в котором дается резкая оценка частной собственности как главного источника пороков и преступлений. Мальтус усмотрел в учении Годвина большую социальную опасность для господствующих классов. Нашумевшая книга Мальтуса «Опыт о народонаселении» была, по словам Маркса, «памфлетом против французской революции п современных ей идей о реформах в Англпи (Годвин и др.). Она представляла собой апологию нищеты рабочего класса» 29.Французская буржуазная революция конца XVIII в., подъем общественного движения и рост левых течений в Англии вызвали обострение политической борьбы и усиление реакционных элементов. Главным идеологом реакции в области политической экономии в Англии выступил Мальтус. Он защищал капитализм с позиций лендлордизма, с позиций обуржуазившихся феодальных баронов.«Теория народонаселения» Мальтуса была разоблачена н раскритикована еще в ранних работах Ф. Энгельса «Очерки критики «политической экономии» (1844 г.) и «Положение рабочего класса в Англии» (1845 г.). Ф. Энгельс уже тогда писал, что «самым откровенным провозглашением войны буржуазии против пролетариата является теория народонаселения Мальтуса...» 30Исчерпывающая критика «теории народонаселения» Мальтуса дана Марксом в «Капитале». Маркс показал, что нет вечного закона народонаселения, что всякому историческому производства в действительности сшойственны свои особенные, имеющие исторический характер законы населения. Избыточное население при капитализме представляет собой фірму относительного* перенаселения, порожденного законами капиталистического накопления, а отнюдь не мнимым недостатком средств существования. Капиталистическое общество располагает огромными возможностями в области производства средств существования, но оно отстраняет трудящихся, т. е. подавляющее большинство населения, от пользования этими средствами существования. Совершенно очевидно, что не может быть речи о недостатке средств существования там, тде во время кризисов уничтожается огромное количество продуктов, в том числе предметов питания.Маркс на примере Ирландии показал, что сокращение .населения, проповедоваемое Мальтусом в качестве панацеи от социальных бедствий, меньше всего разрешить противоречия капитализма. В Ирландии в течение 2 лет, с 40-х по 60-е годы столетия, покинуло страну вследствие голода и других причин около 5Лб населения. Это привело к тому, что много земли осталось без обработки, внутренний рынок сократился, в связи с чем упал спрос на рабочую силу, доход мелких промышленников уменьшился. Несмотря на сокращение населения, перенаселение в Ирландии не снизилось, обнищание усилилось на почіве развития капитализма в сельском хозяйстве Ирландии. Маркс указывал, что этот эксперимент с умений.
Львів заснований у часи правління Данила Романовича, а перша згадка про місто датується 1256 р. Назване воно на честь його сина – князя Лева.
У середині XIV ст. місто захопив Казимир ІІІ, відтак Львів став частиною королівства Польщі (згодом Речі Посполитої) на більш ніж 400 років. До Львова прибувало все більше представників різних національностей, зокрема торговців та ремісників.
У 1356 р. Казимир ІІІ надав місту привілей магдебурзького права. Згодом католики (привілейоване населення німців і поляків), русини, вірмени та євреї сформували свої національні громади та квартали.
Усередині багатонаціонального міста функціонувало більше 10 цехів, створювались нові торгівельні договори, а населення складало близько 5 тис. осіб.
Унаслідок «Великої пожежі» 1527 р. було майже повністю знищено обличчя середньовічного Львова. Згодом за проєктами італійських архітекторів зруйноване готичне місто прибрало вигляду нового ренесансного.
Окрім динаміки змін вигляду середмістя, навколо оборонних стін за сприяння католицьких, греко-католицьких та православних орденів було засновано чимало монастирів, які стали невід’ємною частиною життя середньовічного міста.
Завдяки діяльності церковних організацій, Львівської братської школи та Львівського єзуїтського колегіуму (згодом академії, яка надалі стала університетом) у місті розвивалась освіта, наука, було зібрано чимало музейних колекцій та започатковано книгодрукування кирилицею і латиною.
У середині XVII ст. у місті сформувалося вже понад 30 ремісничих цехів, а проживало близько 25 тис. осіб різних національностей. Стіни Львова витримали облогу козацького, турецького та московського війська, але місто було взяте штурмом шведською армією Карла XII у 1704 р.
Унаслідок першого поділу Речі Посполитої у 1772 Львів потрапив під владу австрійської корони і незабаром став столицею провінції «королівства Галичини та Володимирії».
Відповідно до ідей просвітництва та «Йозефінської касати» місто значно змінило свій вигляд. Було розібрано середньовічні мури, а на їхньому місці прокладено нові вулиці.
Згідно з наказом імператора чимало монастирів та церков перетворили на урядові приміщення (митниця, в’язниця, бібліотека і т.д.). Навколо старого Львова постала нова австрійська забудова у стилі класицизм. Національні громади міста опинились у рівному правовому становищі перед австрійською короною. Навесні 1848 р. у європейських державах спалахнула революція «Весна народів», яка дала поштовх представникам національних громад у Львові розпочати протести проти австрійської влади. Події призвели до демократизації суспільного життя та розвитку національно-культурних рухів. У другій половині ХІХ ст. місто переживає піднесення в економіці та культурі.
Завдяки відкриттю нафтових родовищ у Галичині та розвитку численних підприємств Львів стає важливим фінансовим центром. Унаслідок цього у 1861 р. до міста проведено першу на території України залізничну колію, що з’єднала Львів і Перемишль. На межі ХІХ-ХХ ст. навколо австрійського «корзо» виникають нові урядові та фінансові установи: будівля Галицького сейму, Дирекція Залізниці, Галицька ощадна каса, Львівська філія Празького кредитного банку, Кредитне земське товариство та інші адміністративно-офісні споруди доби історизму. Проведення Галицької крайової виставки у 1894 р. стало показником золотої доби в регіоні, тоді ж було прокладено першу у місті лінію електричного трамваю.Поряд з економічним піднесенням відбувався і культурний поступ. Після засклепіння р. Полтви на місці сучасного проспекту Свободи новий центр міста було довершено будівлями Оперного театру та Національного музею. Навколо нового центру розвинулася широка сецесійна забудова. Вона стала результатом стрімкого розвитку політичного, економічного та культурного життя столиці коронного краю Австро-Угорської імперії, який, проте, перервав початок Першої світової війни.
Объяснение:
https://lviv.vgorode.ua/news/sobytyia/271397-yak-vyhliadav-serednovichnyi-lviv-vrazhennia-ochevydtsia - за цим посиланням ви знайдете інформацію про середньовічний Львів з записів очевидців