1. Ханская грамота, дававшая русским князьям право на правление в своих княжествах, называлась:
а) пайдзе; б) ярлык; в) курултай.
2. Ордынского чиновника, ведавшего сбором дани с покоренных земель, называли:
а) нойон; б) баскак; в) темник. 3. Какой город соперничал с Москвой в борьбе за господство на Руси? 4.Какое событие относится к правлению московского князя Юрия Данииловича?
1) восстание в Твери против попытки Орды восстановить в русских землях систему баскачества
2) присоединение к Московскому княжеству Рязани
3) получение московским князем впервые ярлыка на великое княжение владимирское
4) перенос в Москву резиденции митрополита
5. Что было одной из причин победы Москвы за лидерство в русских землях?
1). поддержанный другими землями призыв первых московских князей к борьбе с Ордой
2) старшинство московских князей в роду Рюриковичей
3) прочный союз Москвы с Литвой против Твери
4) гибкая политика московских князей в отношениях с Ордой. 6. Первым московским князем, основателем династии московских князей, считается князь
1) Иван Иванович
2) Даниил Александрович
3) Василий Дмитриевич
4) Иван Васильевич
Найчастіше протестний рух селянства проявлявся у поданні скарг до державних інстанцій, масових втечах, фізичних розправах з поміщиками чи управителями їх маєтків, проявах колективної непокори тощо. Непосильний кріпосницький гніт, жорстоке поводження поміщиків, свавілля чиновників та адміністраторів – вся ця низка причин зумовлювала численні заворушення, котрі регулярно відбувалися в українському селі протягом усієї першої половини ХIX ст.
Антикріпосницька боротьба селянства характеризувалася широким спектром різноманітних проявів. Найчастіше кріпаки підпалювали поміщицькі садиби, псували реманент, вбивали поміщиків, їхніх управителів чи прикажчиків, відмовлялися виконувати панщину та розпорядження поміщиків, нерідко чинили збройний опір адміністрації маєтків, місцевим урядовцям і навіть урядовим військам. Всі ці форми боротьби проявлялись, як правило, у взаємозв’язку. Так, типовим було, коли, подавши скаргу, кріпаки очікували її розгляду в державних органах не виконували у цей час панщини, а внаслідок вжитих до них властями і поміщиками репресивних заходів вдавалися до відкритих форм опору. Підпали поміщицьких садиб і розправи над поміщиками часто супроводжувалися втечами їх учасників. Рятуючись від жорстокої кари, вони залишали свої оселі і тікали у віддалені та слабо заселені місцевості.
Объяснение: