Колоніалізм - досить складне явище всесвітнього масштабу, що сягає корінням далекого минулого людства, воно виникло з появою держави, існувало ще в рабовласницьку і феодальну епохи. Власне слова "колонія", "колоніалізм" походять від латинських термінів "колон", "колонат", що означали різну форму залежності сільського населення у Давньому Римі. З часом слово "колонія" набуло самостійного значення: так почали називати поселення, створені вихідцями з іншої країни, такими колоніями-поселеннями володіли і Давній Єгипет, і Греція, і Рим, й інші держави.
За феодальної епохи колоніалізм набув найбільшого розвитку під час різкого загострення внутрішніх суперечностей у європейських країнах. Так у ХІ-ХIIІ ст. великі групи зубожілого населення Західної Європи, очолювані рицарями-феодалами, рушили в хрестові походи на Близький Схід визволяти Гроб Господній. Хрестоносці створили там феодальні держави-колонії, більшість жителів яких становили підкорені ними місцеві мешканці. Але проіснували ці держави недовго - менше двох століть.
Початок розвитку колоніалізму як світового явища припадає на кінець XV - початок XVI ст. і пов'язаний з утвердженням у Західній Європі капіталістичних відносин. Збільшення попиту на золото, що стало своєрідним універсальним товаром, відіграло особливо важливу роль у прагненні європейців до пошуків нових земель. Подрібнення феодальних володінь і розорення частини феодалів, посилення суперництва між окремими феодальними кланами також викликали потребу в нових шляхах на Схід та нових землях. Але зв'язки між середньовічною Європою та Близьким Сходом і через посередницьку торгівлю з Індією та Китаєм суттєво скоротились внаслідок турецьких завоювань.
Значний поштовх розвиткові колоніалізму дали Великі географічні відкриття, що визначили два головні напрямки європейських колоніальних загарбань: через Атлантичний океан до Америки і навколо Африки через Індійський океан в Азію. Піонерами ж колоніальних загарбань виступили не найрозвиненіші в економічному відношенні, але з найбільшим досвідом судноплавства й морської торгівлі країни - Португалія та Іспанія. За посередництвом Папи римського Олександра VI у 1493 р. вони уклали, очевидно, першу в історії угоду про територіальний поділ світу, уточнену 7 червня наступного року Тордесільяським договором. Межа проходила через обидва полюси і перетинала Атлантику на відстані 370 ліг (більше 2 тис. км) від найзахіднішого пункту островів Зеленого Мису, приблизно по 49 градусу західної довготи.
Землі на схід від цієї лінії визнавалися володіннями Португалії, а на захід - Іспанії. Але інші європейські держави, передусім Англія і Франція, відкидали ці зазіхання; англійці, наприклад, невдовзі проголосили принцип свободи морів, що урівноважував усі християнські країни в їхніх правах на нові землі. І португальська, й іспанська, а згодом голландська, британська, французька, німецька та бельгійська колоніальні системи утверджувалися, зрештою, насильницьким шляхом.
Объяснение:
характеристика июльской революции 1830г
Еще называется, как Вторая французская революция.
Это восстание в Париже в июле 1830 года, «три славных дня».
В рамках этого восстания правление Карла 10 было остановлено; на престол взошел Луи-Филипп.
То есть эта кратковременная революция сменила власть Бурбонов на власть Орлеанской династии. Это означает, что право короля, данное богом больше не работает, имеет место исключительно народный суверенитет.
Данная революция была спровоцирована чрезмерно консервативной политикой Карла 10, орлеанисты были тем недовольны. Так произошла борьба между орлеанистами и легитимистами.
цели и задачи
Революция произошла из-за противостояния короля Карла 10 и палаты представителей.
Потому цели данной революции заключались в следующем:
- укрепить демократию, устранить консерватизм
- учреждение представительности – «король правит, потому что народ так хочет»
- достичь господства буржуазии, а не феодалов, приближенных к королю .
ход революции (год и событие)
В действительности, революции не происходила три дня, а гораздо больше.
Вторая французская революция началась 27 июля 1830 года. В этот день произошли баррикадные бои, восстание начали студенты, рабочие и буржуазия.
На следующий день, 28 июля, солдаты переходили на сторону тех, кто начал восстание.
29 июля Лувр и Тюильри были захвачены восставшей стороной.
На следующий день герцог Орлеанский был провозглашен королем палатой депутатов.
Уже в августе, 2 числа, Карл 10 отрекся от престола.
И 14 августа была принята либеральная Хартия, то бишь обновленный вариант Хартии 1814, который закреплял демократические принципы.
итоги революции
- влияние на возрождение демократического настроения в Европе, либералы в целом усилились.
- существование Священного союза под угрозой.
- в Германском союзе и Италии, в Польше начались беспорядки
- но Луи-Филипп не долго был либералом и в итоге сохранил и Священный союз и консерватизм, что вызвало следующую революции еще через 18 лет.