Підсумком російсько-турецької війни 1768—1774 р. було підписання Кючук-Кайнарджійського договору 1774 р., за яким Росія отримувала Керч, Єні-кале, землі між Південним Бугом та Дніпром, фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману. Російські кораблі отримали права вільного проходу через протоки. Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.
Після підписання 10 липня 1774 року Кючук-Кайнарджійського мирного договору, запорожці залишались на Дунаї у розпорядженні російського командування. Лише 15 вересня за наказом головнокомандувача, генерал-поручник М. Ф. Каменський наказав запорожцям повертатися на Січ.
Після повернення запорожців з війни, Запорозька Січ була оточена російськими військами (на чолі з генералом Петром Текелієм, що теж поверталися з османського фронту) та зруйнована.
Українські землі були безпосередньо наближені до головного театру военних дій у Молдавії, Вапахії та Болгарі
У Чернігівській, Полтавській, Київській, Херсонській Катеринославській та Харківській губерніях було проведено набір до ополчення. Кожна губернія вiдправляла по кілька тисяч ополченцiв
На українські губернії ліг тягар продовольчого забезпечення російської армії. З Лівобережжя на потреби армії було реквізовано понад 1 тис. коней, близько 14 тис. вопiв i понад 6 тис. возів у супроводі 4 тис. селян погоничв
Українцям у складі російської армії довелося йти «брат на брата», оскільки в турецький армії були підрозділи задунайських запорожців.
СОРИ ЕСЛИ ЕСТЬ ОШИБКИ В НАПИСАНИИ))