Епоха античності займає особливе місце в історії Європи. То був час, коли закладалися основи всього її подальшого розвитку, коли формувалася в найбільш розвинених регіонах Європи цивілізація надавала все більший вплив на прилеглі до Середземного моря і на набагато більш віддалені області Азії і Африки.
Прагнучи виявити деякі визначають розвиток і занепад суспільства закономірності (сутність їх різні дослідники визначали відповідно до своїх загальними концепціями), історію античної Європи, зазвичай залучали культурологи і соціологи, розглядаючи її як своєрідний еталон. Неодноразово зверталися до неї і основоположники марксизму, відкриваючи дію економічних законів, досліджуючи процеси виникнення класів і держави, співвідношення базису і надбудови в докапіталістичних формаціях, визначаючи місце цих формацій в поступальному русі історії. Деякі явища і процеси в найбільш чистою і ясною формі проявилися саме в античному світі. Античність може бути найбільш повно вивчена як особливий «соціальний організм», як суспільство, що становило «органічну систему», що мала свої передумови, що розвивалися в ході історії, підпорядковуючи собі всі елементи суспільства або створюючи відсутні в боротьбі старих традиційних відносин з новими, пристосовуватися до потребам що розвивається системи.
У сфері економіки античний світ, основою якого було місто, міська громада, що виникала з об'єднання родових і сільських громад - сіл, дозволяє простежити процес виділення індивідуальної власності з колективної, послідовне поглиблення поділу праці між окремими районами і всередині них, а також всередині окремих галузей виробництва , розвиток товарного виробництва і грошового обігу в ступеня значно вищою, ніж в попередніх і безпосередньо слідували за античністю товариства, розвиток продуктивних сил, а також виявити співвідношення цих факторів з натуральною основою господарства, руйнівний вплив товарно-грошових відносин на основну галузь виробництва - сільське господарство, а це призводило до концентрації земельної власності і в кінці кінців зумовило повну зміну економіки. Разом з тим, як неодноразово підкреслював К. Маркс, антична економіка дає можливість встановити відмінність між простим товарним виробництвом, націленим на накопичення, а не на розширене відтворення і прискорення оборотності капіталу, чому грошовий і торговий капітал не беруть участі в процесі виробництва, хоча можуть його розкладати або стимулювати, і виробництвом капіталістіческім. Основним було виробництво не мінових, а споживчих вартостей, так що і працю найманих працівників, який створював споживчі вартості, купувався як споживча вартість, що і відрізняло найманих працівників античності від пролетаріата.
Объяснение:
Московская Русь при Иване 4 Грозном характеризовалась расширением территории и усилением власти царя.
Его правление определило внутреннее развитие и обеспечило централизацию страны.
Как правило, его правление делится на два периода: первый - наиболее успешный, и в некотором смысле даже демократический - в это время он проводил успешные реформы, а второй - период репрессий, государственного террора и неудач.
Какие реформы он провел?
в 1550 году был принят новый Судебник (новый свод законов, в которых частично были отменены боярские привилегии);Была создана приказная система (представляли собой органы центрального управления);Была принята попытка создать постоянную армию, но это даже не рекруты, а просто стрелецкое войско.В 1549 году был созван Земский собор (для принятия Судебника);Были отменены кормления;Проведена губная и земская реформа.Во внутренней политике ему Избранная Рада на первом этапе. Она состояла из Адашева, священника Сильвестра, митрополита Макария.
Во внешней политике также правление делится на успешный и провальный периоды. В рамках успешного к России присоединились Казанское ханство в 1552 году, Астраханское и Сибирское ханство. Провальный период включал Ливонскую войну, в которой Россия участвовала для получения выхода к побережью Балтийского моря.
Второй период его правления характеризуется Опричниной. Здесь произошли следующие мероприятия:
в 1560 году он разогнал Избранную Раду;В 1565 году учредил опричнину; В период опричнины происходит разгром Новгорода в 1560 и проводятся массовые казни в Москве в 1570е. В 1571 году опричнина не сдержала набег хана Девлет-Гирея, так что пострадала Москва в ходе пожара, а огромные территории были разорены.В следующем году опричнина упразднена.
1. Вернуть территории и свою честь, после Крымской войны.
2. а) Россия приобрела значимые для нее территории. Черное море стало, не нейтральным.
б) Балканы освободились от владычества Турции и стали независимыми странами