20 век называют Серебряным, потому что русская поэзия, как и вся культура, переживала расцвет. Вся культура изменялась, и все изменения были качественными.
Например, в Серебряном веке появлялись новые суперталантливые художники, скульпторы, философы, поэты, и даже в науке был совершен невероятный скачок, были сделаны большие открытия.
И если 19 век был золотым, 20 стал серебряным, потому что это было переломное время в культурной, духовной, социальной и политической жизни. Российская культура сильно интегрировалась в европейскую и мировую культуру, все больше отделялась от собственных традиций.
Вообще, 20 век был назван серебряным Николаем Бердяевым. Он был уверен в том, что достижения культуры этого столетия имеют отблеск золотого – то есть, 19 – века.
Объяснение:
Серебряный век – конец 19 и 20 век – это эпоха модерна. Но выражение «серебряный век» относится только к русской культуре. Вообще, культуру этой эпохи можно охарактеризовать противостоянием символизма и акмеизма. Важно помнить, что «скачок» был характерен и для поэзии, и для живописи, и для философии.
Для всей культуры серебряного века характерно декадантство, интуитивизм и богоискательство, эпигонство (эпигоны были сыновьями героев, серебряный век – деградация золотого)
20 век называют Серебряным, потому что русская поэзия, как и вся культура, переживала расцвет. Вся культура изменялась, и все изменения были качественными.
Например, в Серебряном веке появлялись новые суперталантливые художники, скульпторы, философы, поэты, и даже в науке был совершен невероятный скачок, были сделаны большие открытия.
И если 19 век был золотым, 20 стал серебряным, потому что это было переломное время в культурной, духовной, социальной и политической жизни. Российская культура сильно интегрировалась в европейскую и мировую культуру, все больше отделялась от собственных традиций.
Вообще, 20 век был назван серебряным Николаем Бердяевым. Он был уверен в том, что достижения культуры этого столетия имеют отблеск золотого – то есть, 19 – века.
Объяснение:
Серебряный век – конец 19 и 20 век – это эпоха модерна. Но выражение «серебряный век» относится только к русской культуре. Вообще, культуру этой эпохи можно охарактеризовать противостоянием символизма и акмеизма. Важно помнить, что «скачок» был характерен и для поэзии, и для живописи, и для философии.
Для всей культуры серебряного века характерно декадантство, интуитивизм и богоискательство, эпигонство (эпигоны были сыновьями героев, серебряный век – деградация золотого)
12 ст Русь розпалася на 15 князівств.
А в середині 13 вже існувало близько 50 земель-князівств.
Після занепаду Київського князівства, посилилися Галицько-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородське князівства. Чому?
Владимиро-Суздальське князівство, яке спершу називали Ростовським, потім Ростово-Суздальським, піднеслося за князя Юрія Долгорукого (1149-1157) (простягав свої “довгі” руки з Суздаля, до Новгорода, Галицько-Волинського князівства і намагався закріпити за собою великокняжий престол у Києві).
З ім’ям Юрія Долгорукого пов’язана перша літописна згадка про місто Москву.
Андрій Боголюбський (1157 – 1174 рр.) У 1169 р. пограбував Київ, вивіз Вишгородську Божу матір.
Після боротьби за владу між братами Андрія Боголюбського, новим князем став Всеволод Велике Гніздо (1176 – 1212 рр.). Своє прізвисько він отримав за те, що мав вісім синів і вісім онуків, усі наступні князі владимирські й московські до Івана Грозного включно були його нащадками.
Згадується у “Слові о полку Ігоревім”. Після смерті Всеволода Велике Гніздо 1212 р. єдине Владимиро-Суздальське князівство було переділене на сім окремих князівств, де правили діти Всеволода.
У першій половині 13 ст. Північно-Східна Русь розпалася на окремі землі-князівства.
“Пан Великий Новгород” Своєрідний суспільно-політичний устрій. Князя за на престол, династії не було.
З 1095 р. до 1304 р., приблизно за 200 років на новгородському престолі 58 разів змінювалася княжа влада.
Вищим органом влади було віче. Обирали представників міської влади: посадника, тисяцькоговладику (архієпископа).
З 1136 р з князем укладали угоду — ряд: не втручатися у справи міського управління.
Установилася форма державного правління, що дістала назву аристократичної республіки.
У першій половині 13 ст. Північно-Східна Русь розпалася на окремі землі-князівства. Боротьба за руські землі виявилася важкою для німецьких рицарів.
1234 р. під Юр’євом князь Ярослав Всеволодович на чолі новгородського і переяславського війська вщент розбив хрестоносців.
Навесні 1238 р. князь Данило Галицький розгромив тевтонських рицарів, що захопили місто Дорогичин.
1240 р. 18-річний новгородський князь Олександр розбив шведів, отримавши ім‘я Невський. Олександр Невський звільнив від рицарів Псков і Псковську землю, а потім рушив проти головних сил ордену. Вирішальна битва сталася 5 квітня 1242 р. на кризі Чудського озера і закінчилася блискучою перемогою русичів. Її назвали Льодовим побоїщем.
Перемоги руських князів над рицарями-хрестоносцями зірвала плани останніх під гаслами християнізації підкорити ці землі.
Объяснение: