Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Підручник по Всесвітній історії. 8 клас. Ліхтей - Нова програма
Практичне заняття 4
Повсякденне життя в країнах Західної Європи у XVIII ст.
1. Прочитайте уривок і дайте відповіді на запитання.
«У середині XVIII ст. матеріальний життєвий устрій основної маси населення Європи — селян або ремісників у невеликих містечках — залишався приблизно таким самим, як і за декілька століть до цього. В інтелектуальному житті натомість відбулися надзвичайно серйозні зміни. Поки що вони стосувалися тільки представників освіченої еліти, яка швидко розвивається й дедалі більше задає тон суспільним змінам у цілому» (Кенігсбергер Г. Європа раннього Нового масу. 1500-1789).
1. Чому добробут селян і ремісників не змінювався на краще?
2. Хто був рушійною силою суспільних змін? Чому вони стосувалися лише представників освіченої еліти?
2. Прочитайте уривок і дайте відповіді на запитання.
«...У XVIII ст. остаточно сформувалося таке почуття, як батьківська любов, яке не було відоме людям доби Середньовіччя [...] У цей час виникли дитяча мода, ігри, казки (на Заході цей літературний жанр запровадили французи Шарль Перро та Франсуа де Фенелон). Відтак суспільні еліти створювали дитині якомога кращі умови, щоб повністю розвинулися її уява та почуття, виявився інтелектуальний потенціал. Батьки, які усвідомлювали неповторну цінність своєї дитини для себе, намагалися дати їй добре виховання та освіту, планували її майбутнє...» (Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII ст.). — Львів, 2002).
1. Яким було ставлення до дітей у добу Середньовіччя?
2. Коли сталися зміни в суспільній свідомості щодо погляду на світ дитинства?
3. Які казки Ш. Перро ви читали в дитинстві?
4. Чи пов’язували батьки процес виховання дитини з її майбутнім життям?
3. Прочитайте уривок про бал при дворі французького короля Людовіка ХV й дайте відповіді на запитання.
«Близько 7-ї години ввечері король пройшов до королеви... Їх Величності, дофін, сестри короля, принцеси крові й придворні кавалери та дами, розкішно вбрані, в одежі, що вражала своїм багатством і смаком не менше, ніж дивовижним блиском коштовностей, вийшли процесією й прибули під супровід усіх інструментів, розпорошених у всіх кімнатах величезних апартаментів» (Французький журнал «Mercure de France»).
1. Як проводили своє дозвілля наближені до королівського двору особи?
2. Хто входив до свити короля?
3. З якою метою представники аристократії намагалися потрапити на королівський бал?
4. Прочитайте уривок і дайте відповіді на запитання.
«Характерним явищем тогочасного суспільства була перука. Уведення перуки [...] приписують то Людовікові XIII, то Людовікові XIV, які в такий б хотіли приховати лисину. У другій половині XVII ст. в моду входять пишні, що спадають до плеч кучерями, перуки. Потім їх стали припудрювати, а у XVIII ст. чоловічі перуки носили у вигляді невеликих накладок із косичками, а пані продовжували носити складні каркасні конструкції, заввишки кілька десятків сантиметрів. Популярність такої екстравагантної і шкідливої моди пояснювалася демонстрацією статусу й авторитету...» (Кенігсбергер Г. Європа раннього Нового часу. 1500-1789).
1. З якою метою в середовищі аристократії з’явилися перші перуки?
2. Наскільки зручними були перуки в щоденному побуті знаті?
3. Чи були перуки шкідливими для здоров’я?
4. Чому не носив перук?
5. На початку XVIII ст. в Парижі усталився звичай, коли жінки дворянського походження приймали в домашніх салонах різних приватних осіб для вишуканих розмов на заздалегідь заплановану тему. Так формувалися кола людей з інтелектуальними інтересами. У середині XVIII ст. існувало багато таких салонів. Так, автори «Енциклопедії», починаючи з 1764 р., збиралися в салоні мадемуазель Жюлі де Леспінас.
Прочитайте уривок і дайте відповіді на запитання.
«Мадемуазель де Леспінас удалося згуртувати у своєму домі надзвичайно вишукану, інтелектуальну й найрізноманітнішу публіку. Вона сходилася сюди щоденно від п’ятої до дев’ятої години ввечері. Коло учасників постійно змінюється. Людина завжди може бути певна, що зустріне тут виняткових чоловіків усіх можливих рангів із державних органів, з церковних кіл, з королівського двору або військових кіл. Регулярно сюди приходять визначні іноземці й письменники... Мадемуазель вступною промовою задає тему, підтримує розмову або відходить від неї, залежно від свого бажання. Політика, релігія, філософія, новинки — у цих дебатах не оминають жодних тем».
1. Хто з авторів «Енциклопедії» міг бути присутнім на прийомі в салоні Жюлі де Леспінас? 2. Яка публіка зазвичай збиралася на таких вечірках? 3. Як проходили інтелектуальні дискусії? 4. Чи були на них, на вашу думку, заборонені теми?
6. Розгляньте ілюстрацію і дайте відповіді на запитання.
1. Якби вважаєте, представники яких суспільних верств є гостями мадам Жофрен?
Реализм (вещественный, действительный) - творческий принцип правдивого, объективного отражения действительности. Реализм возник как преемник-оппонент романтизма.
В разных видах и жанрах искусства формы и приемы отражения действительности различны. Реалистичным является не всякое внешне достоверное изображение действительности, а только лишь в единстве с правдивым отражением существенных сторон реального мира. (В этом состоит различие между реализмом и натурализмом. )
Имя новому движению в живописи дал Гюстав Курбе (1819-1877). В 1855 г. он организовал свою персональную выставку в Париже и назвал ее «Павильон реализма» . Курбе хотел учиться только у природы, стремился раскрыть значительность и скрытую поэзию повседневной жизни («Послеобеденный отдых в Орнане» , «Дробильщики камней») .
В пейзажной живописи объективно-предметное отображение действительности воплотилось в творчестве группы художников «барбизонской школы» : Теодор Руссо (1812—1867), Шарль Франсуа Добиньи (1817—1878), Жюль Дюпре (1812—1889) и др. , работавших в 30-60-е годы XIX в. в деревне Барбизон близ Парижа. Они наблюдали и постигали природу в ее многообразных и изменчивых обычных состояниях, воссоздавали подлинный характер национального ландшафта.
Реализм второй половины XIX в. чаще называют критическим. Характерным жанром литературы здесь становится социально-психологический роман. В критическом реализме социально обосновываются формирование и проявление характеров, судьбы людей, общественных групп, отдельных классов, но не судьба общества в целом.
В западноевропейской литературе первыми обозначили реализм главной чертой своего творчества Ч. Диккенс («Домби и сын» , «Оливер Твист») , Стендаль («Красное и черное») . Они видели трудность достижения счастья и независимости личности в обществе, основанном на власти денег. Обогащение для возвышенной и духовно цельной личности недостижимо или духовно разрушительно.
Особую остроту критический реализм обретает в России, где он показывает общество как «темное царство» «униженных и оскорбленных» , «бедных людей» , а страдания человека - как «обыкновенную историю» (А. Пушкин, Л. Толстой, А. Чехов, Ф. Достоевский) .
Русский реализм выдвинул главные идеи новейшего времени - самосовершенствование личности, непротивление злу насилием, смирение.
Русский реализм в живописи ярче всего проявился в творчестве художников-«передвижников» И. Крамского, И. Репина, И. Левитана и др.
В музыке - в творчестве М. Глинки (опера «Иван Сусанин») , композиторов «Могучей кучки» , П. Чайковского, итальянского композитора Дж. Верди (оперы «Риголетто» , «Отелло» , «Аида» , «Травиата») .
Объяснение: