Культу́ра Старода́внього Ри́му — другий етап античної культури. Вплив культури Стародавньої Греції на культуру Римської Імперії не підлягає сумніву. Давньогрецький історик, автор фундаментальної 40-томної «Загальної історії» Полібій, який прожив у Римі 16 років, підкреслив одну з особливостей давньоримської культури: «Римляни, виявляється, можуть краще за всякий інший народ змінити свої звички і запозичити корисне». Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси — практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи. Найбільші завойовники старовини — римляни, підкоряючи різні народи, вбирали їх культурні досягнення, але при цьому зберігали й свої «домашні» звичаї. Динамізм римської культури — така ж істотна її особливість, як і традиціоналізм. Взаємодія цих двох початків обумовила і її життєздатність, і величезну роль для подальшої культурної історії Європи, особливо Західної.
Годы правления
Ханы
Примечания
I. Династия Джучидов рода Бату (Батыя)
1236 - 1255
1. Бату(Батый)
2-й сын Джучи
1255 неск. недель
2. Сартак
Сын Бату
1255 неск. дней
3. Улагджи (Улагчи)
Сын Сартака (или сын Бату? от четвертой жены)
1256 - 1266
4. Берке (Беркай)
3-й сын Джучи, брат Бату;
При Берке-хане государственной религией Орды становится ислам, что существенно усложнило положение православного населения Орды.
1266 - 1282
5. Менгу-Тимур (Темир)
Племянник Берке.
В период 1266-1300 годов Орда фактически управлялась темником (военачальником) Ногаем, при котором ханы являлись только номинальными правителями. Ногай (внук Бумала, 7-го сына Джучи) выдвинулся военными при хане Берке, совершал успешные походы в Закавказье, Иран. После смерти Берке его влияние в Орде быстро выросло. Он стал наместником и фактическим правителем Западной Орды (от Нижнего Дуная и Днестра до Дона), граничившей с севера с русскими землями.
В 1273 году Ногай женился на дочери византийского императора Михаила Палеолога - Ефросинии и тем самым как бы получил международное признание как владетельный государь, а не чиновник хана. Ногай держал под контролем соседние государства - Венгрию, Польшу, Сербию, Болгарию, все южно-русские княжества - Курское, Рыльское, Липецкое.
1282 - 1287
6. Туда-Менгу (Тудай)
Внук Бату
1287 - 1291
7. Талабуга (Телебуга)
Правил совместно со своим братом (Кичик) и двумя сыновьями Менгу-Тимура (Алгуи и Тогрул).
В этот период темник Ногай всецело контролировал ханов в Сарае. Он сверг хана Талабугу и посадил на престол Тохту.
1291 - 1313
8. Тохта (Токтай, Токтагу)
Сын Менгу-Тимура.
Пытаясь освободиться от зависимости, в 1299 году Тохта начал войну с Ногаем и разбил его войско в 1300 году. Тохта взял Ногая в плен и убил его.
1313 - 7.IV.1342
9. Узбек
Сын Тогрула, внук Менгу-Темира
1342
10. Тинибек (Исанбек)
Сын Узбека, убит братом
1343 - 1357
11. Джанибек (Чанибек)
Сын Узбека, убит сыном.
В правление Джанибека Орде был нанесен сильный удар рас в 1346 (?) году на всей ее территории чумой. Ущерб от потери населения и скота был столь велик, что в течение 2-3 лет невозможно было произвести даже захоронения умерших, ибо в живых осталось меньше, чем погибло от мора.
1357 - 1359
12. Бердибек
Сын Джанибека.
Со смертью Бердибека род Батыя пресекся, в Орде начался период 20-летней смуты.
1345 - 1352
1 (13). Мубарек-Ходжа
I a. Синяя Орда
Синяя Орда - восточная крайняя часть улуса джучи, выделенная в юрт Орда-Ичена еще при Батые и обособившаяся к середине XIV века. Ее первым самостоятельным правителем, в качестве отдельного (параллельного) хана, стал Мубарек-Ходжа. В работе Грекова и Якубовского Синяя Орда ошибочно обозначена как западная территория Орды, т.е. спутана с Белой Ордой (Ак-Орда).
1353 - 1372 или 1357-1372
2 (14). Чамтай (Чимтай)
Брат Мубарек-Ходжи.
Отказался занять престол всей Золотой Орды
1359 - 1361
15. Кулпа (Аскулпа) - 1359, 6 месяцев;
16. Неврузбек, хан Западной части Орды - 1359-1360;
17. Хидербек (Хидыр, Хидрбек) - 1360, убит сыном;
18. Тимур-Хаджа (Темир-Ходжа), сын Хидрбека - 1361, 1 месяц;
19. Орду-Мелек (Орда-Шейх) - 1361;
20. Кильдибек (Гельдебек) - 1361, убит;
21. Мир-Пулат (Темир-Булат) - 1361, неск. недель;
II. Период смуты (1359-1379)
В период 1357-1380 годов фактическая власть в Орде принадлежала темнику Мамаю, который был женат на дочери хана Бердибека. После смерти Бердибека - в обстановке борьбы за власть между временними ханами Мамай продолжал править через подставных, номинальных ханов, поддерживая состояние смуты, Великой замятни и назначая своих ставленников не только в Сарае, но и в регионах. Такой политикой Мамай фактически ослабил Орду за 20 лет.
II a. Удельные ханы, обосновавшиеся в разных частях Орды и не вступающие в борьбу за престол в Сарае
1361 - 1367
22. Булак-Тимур (Булак-Темер)
В Булгарах;
1361
23. Сеит-Бей (Сигизбей)
В Мордовии;
1361 - 1369
24. Хаджи-Черкес
В Астрахани, 1-й раз;
1362 - 1374
25. Алибек (Айбек, Аталюк)
В Заийком юрте;
1361 - 1376
26. Урус-хан, сын Чамтая
В Хорезме, 1-й раз;
1361 - 1368
27. Мурат (Мурид, Мюрид, Амурат) - 1360-1363;
28. Булат-Ходжа - 1364;
29. Азиз, сын Тимур-Хаджи - 1364-1367;
30. Абдаллах - 1367-1368;
Один з героїв стверджує: "Бути людиною — значить бути в гармонії із самим собою, а хто в гармонії з іншими людьми, той — у розладі із собою" .Парадоксальне твердження, бо ми звикли до іншого визначення гармонійного існування людини у цьому бурхливому і спокусливому світі: гармонія повинна охоплювати саму особистість і поширюватися на взаємини із оточуючими.
Реальність найчастіше розчаровує нас саме невідповідністю нашого внутрішнього стану і ставлення до нас близьких і знайомих. Жодна людина у світі, навіть злодій і вбивця, не може сказати про себе відверто: "Я негідник!" Навпаки, здається, що ти ідеал доброчинності, а всі інш тебе не розуміють. Ще не вигадали прилад, який би вимірював добро і зло, що панують у душі людини.
У фантастичному вигаданому світі Оскара Уайльда такий "прилад" з'являється. Портрет, який є втіленням уявлення художника Безіла Холлуорда про ідеал краси, оживає. У зв'язку із цим хотілося б зупинитися на таких поняттях, як краса і життя.
Саме образ Краси є головним у романі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Кожен із героїв так чи інакше пов'язаний із красою. Художник Безіл красу створює своїми руками, адже мистецтво оперує узагальненим поняттям краси. Краса — це однозначно гармонія, яка дарує насолоду. Доріан Грей — втілення земної краси, яка дарує не тільки насолоду, але й страждання. Сібіла Вейн — приклад особистості, яка віддала перевагу красі у земному її прояві. Лорд Генрі — інтелектуал, який вірив, що краса-ідеал може жити не тільки у мистецтві, а й у реальності.
Зупинімося на постаті лорда Генрі, тому що, на наш погляд, його думки, висловлені вголос, стали рушійною силою розвитку подій у романі. Більшість читачів вважає, що Генрі — основне джерело зла у романі, спокусник, який підштовхнув Грея на шлях деградації. Дійсно, лорд відіграв у долі Доріана негативну роль, хоча б тому, що пробудив у ньому пиху. Крім того, парадокси лорда часто звучать двозначно, адже можуть бути розтлумачені по-різному. Генрі — людина не аморальна, проте його зауваження щодо сумління, яке, на його думку, є аналогом боягузтва, сімейного життя, дружби, кохання доходять до межі непристойності. Народжені досвідом спілкування з людьми, наповнені іронією розумної, проникливої людини, вони були неадекватно засвоєні юнаком, що в дійсності був позбавлений інтелекту. Об'єктивно окремі елементи філософії лорда Генрі викликають подив, іноді створюється враження, що він заперечує не тільки сучасну мораль, алей загальнолюдські етичні норми, хоча сам не порушує їх.
Для письменника цей образ був важливим, оскільки лорд не приймає свій "обмежений і непристойний вік з його грубо-чуттєвими втіхами і грубо-примітивними прагненнями". Деякі висловлювання Генрі, легкі, грайливі на перший погляд, відображають усвідомлення гіркої дійсності: сучасне суспільство не потребує талановитих людей, краса і мораль чужі йому.
Лорд Генрі оспівував красу так само, як і Безіл. Проте лорд Генрі намагався віднайти красу не тільки у мистецтві, але у реальному житті. Його взаємини із Доріаном — це своєрідний експеримент. Ми розуміємо, що Генр не передбачив жалюгідних наслідків свого експерименту.
Коли лорд вперше побачив хлопця, він звернув увагу на його прекрасне обличчя і ... прекрасну душу. Доріан ототожнював моральну і фізичну красу, яка панувала у мистецтві.
Объяснение: