Долгий парламент — название Парламента Великобритании в 1640—1653 и 1659—1660 годах. Собрался в Вестминстере. Разогнан Оливером Кромвелем. Из 511 членов палаты общин 91 депутат был послан графствами, 4 — университетами, остальные депутаты представляли города. Среди его членов были Люшиус Кэри и Джон Пим.
Долгим парламентом называется парламент, созванный Карлом I 3 ноября 1640 г. после Епископских войн. Он получил такое название из-за событий, которые последовали за актом парламента — он мог быть распущен только с согласия самих депутатов, и они не соглашались с его роспуском до окончания Английской гражданской войны и до конца периода междуцарствования в 1660 г. (когда произошла реставрация Стюартов). Он заседал с 1640 по 1649 гг., когда он подвергся политической чистке со стороны Армии нового образца, потому что не заботился об интересах армии. Из парламента были выдворены все депутаты-пресвитерианцы, которые были настроены против армии. Этот парламент получил название Охвостье.
В период Протектората Охвостье замещало другие законодательные собрания, Охвостье было распущено армией только после смерти Оливера Кромвеля в 1658 г. в надежде на восстановление доверия к армейскому правлению. Когда это не получилось, генерал Джордж Монк позволяет членам парламента вновь собраться в 1659 г. Они принимают важное законодательное решение о прекращении работы Долгого парламента и его роспуске. Это решение расчистило дорогу для нового парламента, известного как Согласительный.
1.в) царевны Софьи 2. б) найти союзников в предстоящей войне против Турции г) познакомиться с государственным устройством западных государств. 3. б) 1700-1721гг 4. а) под Полтавой 5. А) Боярской думы 6. в)8
7. в) Синод 8.А) Лично выбирать и назначать наследника 9. Г)Усиление роли государства в экономике 10. б)Посессионные 11. в)Экспорт
12. в). Пугачёв 13. б) Подушная подать 14. а) заинтересованность дворянства в расширении своих привилегий 15. в) Советом министров 16. г) бироновщина 17. Петр II 18. г) восшествием на престол Анны Иоанновны. 19. г) Семилетней 20. г) эпохой просвещенного абсолютизма
У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.
В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.
Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]