Протягом 1743-1745 років Кирило Розумовський під іменем Івана Обидовського навчався в найкращих європейських університетах. У Берліні він проходив навчання у знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.
Після цього, незважаючи на юний вік, він очолив Академію наук Російської імперії та керував нею цілих 52 роки, тобто аж до 1798 року.
В умовах абсолютистської Російської імперії на центральному майдані Глухова, за участю представників від усіх станів Лівобережної України, відбулися вибори нового гетьмана, у результаті яких правителем автономії став Кирило Розумовський (сам він в Глухів не приїхав). А 13 березня 1751 року російська імператриця вручила Розумовському владні гетьманські клейноди – булаву, прапор, бунчук, печатку та литаври. У Петербурзі за відносини з Українським гетьманатом стала відповідати Колегія іноземних справ Російської імперії. Однак у 1756 році українців знову перепідпорядкували Сенату.
Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.
Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. У той час на Лівобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.

Українські козаки
Універсалом від 17 листопада 1760 року К. Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того, цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій (17 лютого 1763 року).
Загалом судова реформа, здійснена К. Розумовським, відповідала інтересам козацької старшини.
Последняя треть xix ст. - начало xx ст. характеризовались дальнейшим развитием в ведущихстранах мира индустриального общества,которое в указанный период переживало период индустриализации - создание большогомашинной индустрии, производящей машины и оборудование и является базовой длядальнейшего развития промышленности поэтот период промышленное производство выросло почти втрое. особенно быстро развивалась тяжелая промышленность. наибольшихуспехи были достигнуты в металлургии, машиноления, транспорте. выплавка стали, чугуна, добычаугля, производство машин и оборудованиястали показателями могущества стран. вместе с появлением новых отраслей -электротехническое, - в корне изменило повседневную жизнь людей. , т.е. создание крупных предприятий, требовало новых форморганизации производства и крупных финансовыхвложений. для привлечениякапитала с целью решения крупных получило - объединение капиталанескольких владельцев с последующим получением прибылии распределением его в зависимости от внесенной доли. то, чтозначительные финансовые ресурсы были в руках узкого элитарного прослойки банкиров и промышленников, и обусловило ихгосподства в и, политической жизни общества. этот узкий прослойка получил название финансовой олигархии. созданиекрупной машинной индустрии к концентрации производства и до рожденияновых форм производственных объединений - картелей,синдикатов, трестов, концернов, т.е. монополя. і раньше других стран этот процессначался в сша и приобрел там наибольшего размаха. монополии пыталисьустановить своемонопольное господство на рынке в ведущих отрасляхпромышленности, им становилось все теснее в национальных границах от"избытка" капитала. экспансия его в слаборазвитые страны давалавозможность получать высокие доходы. их получали, например, за ссуды, субсидирование строительства железных дорог, разработкесырьевых ресурсов.
Позже других европейских государств приступила к колонизации америки. , на отличие от испанцев, не искали богатых месторождений золота и серебра или, как португальцы и голландцы, рынков для покупки и вывоза в европу редких и ценных товаров. они стремились найти свободные земли, пригодные для возделывания. северная америка стала именно тем, чего искали . местный климат напоминал европейский, здесь были богатые земли, леса. бассейны рек миссисипи и св. лаврентия позволяли крупным достигать районов континента, удаленных от побережья на 1000 км. кроме того, здесь не было многочисленного оседлого туземного населения, как в испанских колониях. пришлось встретиться с немногочисленными (200 тыс. душ) племенами, главным занятием которых была охота. поэтому колонисты своим трудом, а не грабежом, как это делали испанцы, осваивали природные богатства нового. первое постоянное поселение основали 1607 в устье реки джеймс (виргиния).впоследствии новые поселения возникли на север и юг, вдоль побережья от испанской флориды до новой . каждая из этих колоний образовалась независимо друг от друга со своим выходом к морю. учредителями колоний поначалу были торговые компании, которые брали на себя перевозку и обустройство колонистов на новых территориях, а также крупные собственники, покупали или получали в дар земли от короля. компании и владельцы назначали губернаторов, собирали налоги. колонисты пользовались правами граждан.
Протягом 1743-1745 років Кирило Розумовський під іменем Івана Обидовського навчався в найкращих європейських університетах. У Берліні він проходив навчання у знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.
Після цього, незважаючи на юний вік, він очолив Академію наук Російської імперії та керував нею цілих 52 роки, тобто аж до 1798 року.
В умовах абсолютистської Російської імперії на центральному майдані Глухова, за участю представників від усіх станів Лівобережної України, відбулися вибори нового гетьмана, у результаті яких правителем автономії став Кирило Розумовський (сам він в Глухів не приїхав). А 13 березня 1751 року російська імператриця вручила Розумовському владні гетьманські клейноди – булаву, прапор, бунчук, печатку та литаври. У Петербурзі за відносини з Українським гетьманатом стала відповідати Колегія іноземних справ Російської імперії. Однак у 1756 році українців знову перепідпорядкували Сенату.
Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.
Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. У той час на Лівобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.

Українські козаки
Універсалом від 17 листопада 1760 року К. Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того, цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій (17 лютого 1763 року).
Загалом судова реформа, здійснена К. Розумовським, відповідала інтересам козацької старшини.