Клеопатра – краткая биография Клеопатра VII (69—30 до н. э.), царица Египта (с 51 г. до н. э.). Родилась в Александрии. Последняя представительница греко-македонской династии Птолемеев, правившей в стране со времён Александра Македонского. Дочь и соправительница царя Птолемея XII. С 48 г. до н. э. Клеопатра боролась за власть последовательно с двумя своими братьями (и по древнеегипетскому обычаю мужьями) — Птолемеями XIII и XIV. Коварная и расчётливая царица прибегала ко всем доступным ей средствам — от яда до женских чар. Особенно стремилась она заручиться поддержкой римлян, оказывавших всё большее влияние на дела Египта. При Цезаря, от которого она родила сына (Птолемея XV Цезариона), Клеопатре удалось временно утвердиться на египетском престоле. Но в 46 г. до н. э. она переселилась к Цезарю в Рим, взяв с собой несовершеннолетнего Птолемея XIV. После убийства Цезаря заговорщиками в 44 г. до н. э. Клеопатра бежала в Египет. Отравив брата, она наконец стала единодержавной правительницей, формально совместно с малолетним сыном. С 41 г. до н. э. Клеопатра была возлюбленной, а с 37 г. до н. э. — женой Антония, одного из претендентов на власть в Риме после Цезаря и правителя римского Востока. Но в борьбе с наследником Цезаря Октавианом Августом Антоний и Клеопатра потерпели сокрушительное поражение. В 31 г. до н. э. флот Антония был разбит при мысе Акций в Ионическом море. Бежавший в Египет и преданный Клеопатрой, Антоний покончил с собой. Но царице не удалось склонить на свою сторону сердце победителя. Октавиан твёрдо решился уничтожить Египетское царство и в цепях провести его правительницу при своём триумфе (торжественное вступление в столицу полководца-победителя с войском — от Марсова поля на Капитолий). Клеопатра покончила с собой с змеиного яда, а Птолемея XV Октавиан распорядился убить.
Объяснение:
Можна найкращу відповідь :>
Відповідь:
Появу грецьких поселень історики датують серединою 7 ст. до н. е.
Першою колонією в україні вважають поселення на острові Березань неподалік сучасного міста Очаків. Протягом 6-5 ст до н.е. грецькі переселенці опанували все північне узбережжя Чорного моря. Так виникли Тіра, Ольвія, Херсонес Таврійський, Пантикапей, Феодосія, Німфей, Тірітака,Фанагорія тощо. Близько 480 р. до н. е. там виникло Босфорське царство, об'єднавши понад 20 грецьких міст. Столицею держава був Пантикапей. Коли землі не могли прогодувати всіх, а вільних ділянок у Греції бракувало, греки вирішили пересилитися на чужину. Провідними заняттями колоністів були вирощування зерна, винограду, городини, рибальство й виготовлення рибних продуктів, скотарство. Вирощевання олив, як галузь, не розвивалось. Високого рівня досягло ремісниче виробництво- металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки. Також слави зазнали майстри-ювеліри: виготовляли дивовижної краси прикраси на замовлення скіфських вельмож, зокрема й славнозвісну пектораль скіфського царя. Карбували власні монети. Державне та суспільне життя античних міст Північного Причорномор'я та Криму складалося так само, як і в Греції. Вони дістали такуж освіту,як і повноправні мешканці Греції. Греки пересилилися разом зі своїми богами. Що правда, з часом дедалі більшого значення набували місцеві особливості в значені окремих культур. Верховним богом був Аполон. Грецькі переселенці вірили, що саме він є заступником колоністів. Культи відправлялися в капищах, храмах, на вівтарях та й просто в житлових будинках. Мали своїх літераторів, драматургів, учених, філософів. Також в Ольвії проводили ахілеї- спортивні змагання. Гуни знищили Босфорське царство та інші грецькі міста колонії.