Калита
За что московский князь Иван I Данилович получил прозвище Калита?
В 1328 году московский князь Иван Данилович в награду за усмирение восстания в Твери против татарских сборщиков дани (баскаков) получил от хана Золотой Орды ярлык на великое владимирское княжение вместе с правом самому собирать дань с русских княжеств. Иван Данилович был жестоким и хитрым, умным и упорным в достижении своих целей правителем. Он беспощадно пресекал народное недовольство, вызванное тяжелыми поборами, и расправлялся с политическими противниками – другими русскими князьями. Влияние Ивана Даниловича распространилось на ряд земель Северо-Восточной Руси (Тверь, Псков, Новгород и др.). Собирая огромную дань для Золотой Орды, он накопил большие богатства (отсюда его прозвище Калита, означающее кошель, денежную сумку), которые использовал для покупки земель в чужих владениях. При Иване Даниловиче в Москву из Владимира была перенесена резиденция митрополита, что имело важное значение, так как церковь пользовалась большим идеологическим и политическим влиянием. Деятельность великого князя владимирского Ивана I Даниловича Калиты заложению основ политического и экономического могущества Москвы и началу экономического подъема на Руси.
Калита
За что московский князь Иван I Данилович получил прозвище Калита?
В 1328 году московский князь Иван Данилович в награду за усмирение восстания в Твери против татарских сборщиков дани (баскаков) получил от хана Золотой Орды ярлык на великое владимирское княжение вместе с правом самому собирать дань с русских княжеств. Иван Данилович был жестоким и хитрым, умным и упорным в достижении своих целей правителем. Он беспощадно пресекал народное недовольство, вызванное тяжелыми поборами, и расправлялся с политическими противниками – другими русскими князьями. Влияние Ивана Даниловича распространилось на ряд земель Северо-Восточной Руси (Тверь, Псков, Новгород и др.). Собирая огромную дань для Золотой Орды, он накопил большие богатства (отсюда его прозвище Калита, означающее кошель, денежную сумку), которые использовал для покупки земель в чужих владениях. При Иване Даниловиче в Москву из Владимира была перенесена резиденция митрополита, что имело важное значение, так как церковь пользовалась большим идеологическим и политическим влиянием. Деятельность великого князя владимирского Ивана I Даниловича Калиты заложению основ политического и экономического могущества Москвы и началу экономического подъема на Руси.
Олекса Васильович Довбуш
Объяснение:
Народився Олекса 1700 року в селі Печеніжин , що недалеко від Коломиї . Він був старшим сином селянина Василя Довбуша , настільки бідного , що у нього не було навіть своєї хати . Батько змушений був знімати комірку у заможного газди ( господаря) Гаврило Твердюка . Єдиним майном сім'ї Довбушів були вівці.
Дитинство Олекси пройшло в злиднів . Майже щороку він піднімався на полонини пасти вівці . Очевидно , що Довбуш з дитинства був свідком панської сваволі, шахрайства , насильства і знущання з боку орендарів.
Олекса мав брата Івана . У 1738 році в Карпатах почав орудувати загін, керований брати Довбуші - Олекса та Іван . Іван був антиподом Олекси , вирізнявся буйним неврівноваженим характером, був жорстокий і безжалісний.
Історичним фактом є сварка Олекси та Івана в печенежінской корчмі навесні 1739 . Сварка переросла в бійку , під час якої Іван вбив одного з опришків і сильно поранив Олексу в ногу. Олекса після цього до смерті шкутильгав. Після бійки Іван залишив загін Олекси . На Бойківщині він зібрав власний. Не факт , що Олекса та Іван назавжди залишилися ворогами.
У 1738-39 роках загін Довбуша розгорнув діяльність у Яблунівському старостві . Пізніше нападу поширилися на всю територію Покуття , а також на Закарпаття, Буковину і Бойківщину .
У 1741 році, під натиском шляхетського війська , Довбуш змушений був відступити на Верховину і на деякий час , зупинившись на Буковецькій полонині, припинити напади . Саме тоді Довбуш став регулярно відвідувати Закарпаття, яке на той час було австро- угорської територією.
На горі Стіг загін Довбуша зазнала першої значної поразки. Загін , тільки-тільки повернулася із зимівників і складалася переважно з новачків , оточили смоляки . Багато опришків знищили або схопили . Олексі , з кількома товаришами , якимось дивом вдалося вирватися з оточення.
Довбуш знову зібрав загін , з новою силою почав боротьбу зі шляхтою. Опришки блискавично спускалися з гір , атакували панські садиби і знову пропадали в лісових нетрях . Виступи опришків у той час набули масового характеру . У 1742 році сам коронний гетьман Йосиф Потоцький визнав , що знищити загін Довбуша дуже складно. Саме тоді він з кількатисячним загоном регулярної армії виступив у Станіслав .
Один з найвідоміших походів Олекси був на територію сучасної Тернопільщини , в Борщів . Там він напав на садибу полковника Костянтина Злотницького - великого польського магната , що вирізнявся особливою жорстокістю у ставленні до селянам . Олекса довго катував Злотницького перед тим як убити . Ні копійки не взяли опришки з садиби кривавого полковника .
24 серпня 1745 - Олекса Довбуш був убитий , коли йшов на розправу з Дзвінчуком , взяв із собою тільки двох людей.