Перша громадянська війна закінчилась поразкою короля і його політичного оточення. Після декількох військових поразок королівської армії Карл І втік до своїх союзників шотландців, але ті за значний грошовий викуп видали його парламенту.
Основна боротьба розгорнулася між групами так званих пресвітеріан і індепендентів. Пресвітеріани виражали інтереси крупної торгово-фінансової буржуазії і верхів дворянства. Вони стояли за конституційну монархію, реформу церкви, примирення з королем і негайне закінчення революції. Індепенденти спирались на торгову і промислову буржуазію, середнє дворянство(джентрі). Вони були прихильниками енергійного ведення війни, більш радикальної церковної реформи, а також деяких політичних і соціальних реформ. І якщо в пресвітеріан була більшість у парламенті, то в індепендентів – підтримка армії на чолі з Кромвелем. В результаті дій індепендентської армії її керівники влітку 1647р. здобули перемогу над пресвітеріанами Довгого парламенту і створили в палаті общин індепендентську більшість.
Розбіжності між різними течіями парламентської більшості наростали і весною 1648р. спалахнула Друга громадянська війна. Армія Кромвеля придушила виступи, вступила в Лондон і підтримала організований Радою офіцерів розгон монархічно налаштованих членів парламенту(близько 140). Після цього парламент став по суті знаряддям індепендентської диктатури.
Кульмінацією революції став організований по рішенню парламенту суд над королем Карлом І(січень 1649р.). В склад суду – першого у світовій історії суду нації над короною – були включені до 150 правників і членів парламенту. Судовий розгляд тривав 5 днів. В результаті Карл І був визнаний “тираном, зрадником, вбивцею і ворогом держави”. 30 січня 1649р. в присутності багаточисельного натовпу на лондонській торговій площі Карлу І відрубали голову.
Другий етап революції.Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за стратою Карла І Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про ліквідацію палати лордів , члени якої не підтримали ідею суду над королем. Акт від 17 березня 1649р. скасував королівську владу “як марну, тяжку і небезпечну для свободи, безпеки й інтересів англійської нації”. 19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”.
Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общинПарламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль.
Вища виконавча влада передавалась Державній раді(створена 7 листопада 1969р.) із 41 члена. Члени ради вибирались парламентом на 1 рік з числа військових, юристів, вчених. Фактично ж в ній і в її комітетах зосереджувалась урядова влада. Таке перерозподілення повноважень від парламенту до урядових інститутів також було своєрідною рисою нової республіки.
Політична система влади була нестабільною. В складі Довгого парламенту після 1649р. залишалось близько 80 депутатів. Більшість з них були одночасно членами Державної ради і Ради армії. Надзвичайно виросли авторитет і особиста військова влада О.Кромвеля. В цих умовах організація влади виявляла очевидне тяжіння до військово - диктаторського режиму і одноособової влади.
Александр I был воспитан в духе идей Просвещения, а потому хотел отменить крепостное право и даровать России Конституцию. Для этого он создал Негласный Комитет, который разрабатывал новые реформы, опять же в духе идей Просвещения.
Что он делал, чтобы отменить крепостное право (которое не отменил) : запретил публикацию объявлений о продаже крестьян, отменил право помещиков ссылать крепостных в Сибирь. 1801г. - разрешил покупать землю всем свободным сословиям (до этого это могли делать только дворяне). 1803г- "указ о вольных хлебопашцах" - по которому помещики могли отпускать своих крестьян (и такие помещики были). 1804 г. - начался процесс раскрепощения крестьян Прибалтики. P.S. стоит отнести этот пункт к преобразованиям в делении общества
В культуре : провел реформы народного просвещения. Были открыты лицеи, гимназии, университеты. Увеличилось число издаваемых газет и журналов.
В политике: 1802 г. вместо коллегий учреждены восемь министерств, проведена реформа Сената.
В экономике : 1818 - крестьянам было разрешено устраивать фабрики и заводы, 1801 - свободная купля-продажа незаселенной земли.
Во время правления Генриха IV в стране был восстановлен порядок и достигнуто благополучие. Король поддерживает крупных чиновников, судей, адвокатов, финансистов. Он разрешает этим людям покупать себе должности и передавать их по наследству сыновьям. В руках короля оказывается мощный аппарат власти, позволяющий править без оглядки на капризы и прихоти дворян. Генрих привлекает к себе и крупных торговцев, он всячески поддерживает развитие крупного производства и торговли, основывает французские колонии в заморских землях. Генрих IV первым из французских королей начинает руководствоваться в своей политике национальными интересами Франции, а не одними лишь сословными интересами французского дворянства. С именем Ришелье связано начало триумфа абсолютизма. В лице Ришелье французская корона обрела не только выдающегося государственного деятеля, но и одного из видных теоретиков абсолютной монархии. В своем «Политическом завещании» Ришелье назвал две главных цели, которые он ставил перед собой в момент прихода к власти: «Моей первой целью было величие короля, моей второй целью было могущество королевства» . Первый министр Людовика XIII всю свою деятельность направил на осуществление этой программы. Главными ее вехами стало наступление на политические права гугенотов, которые, по мнению Ришелье, делили власть и государство с королем. Своей задачей Ришелье считал ликвидацию гугенотского государства, лишение власти непокорных губернаторов и укрепление института генеральных наместников-интендантов. Военные действия против гугенотов длились с 1621 по 1629 годы. В 1628 году был осажден оплот гугенотов морской порт Ла-Рошель. Падение Ла-Рошели и утрата городами привилегий самоуправления ослабили сопротивление гугенотов, в 1629 году они капитулировали. Принятый в 1629 году «Эдикт милости» подтвердил основной текст Нантского эдикта, касающийся права свободного исповедания кальвинизма. Все статьи, которые относились к политическим правам гугенотов, были отменены. Гугеноты лишились своих крепостей и права держать свои гарнизоны. Ришелье занялся укреплением государственного аппарата абсолютной монархии. Главным мероприятием в решении этой задачи стало окончательное утверждение института интендантов. Во внешней политике Ришелье последовательно отстаивал национальные интересы Франции. Начиная с 1635 года, Франция под его руководством участвовала в Тридцатилетней войне. Вестфальский мир 1648 года обретению Францией ведущей роли в международных отношениях в Западной Европе. Но 1648 год для Франции не был концом войны. Испания отказалась подписать мир с французским монархом. Франко-испанская война продолжалась до 1659 года закончилась победой Франции, получившей по Пиренейскому миру Руссильон и провинцию Артуа. Таким образом был решен давний пограничный спор между Францией и Испанией. Недавно проходили,надеюсь тебе
Перша громадянська війна закінчилась поразкою короля і його політичного оточення. Після декількох військових поразок королівської армії Карл І втік до своїх союзників шотландців, але ті за значний грошовий викуп видали його парламенту.
Основна боротьба розгорнулася між групами так званих пресвітеріан і індепендентів. Пресвітеріани виражали інтереси крупної торгово-фінансової буржуазії і верхів дворянства. Вони стояли за конституційну монархію, реформу церкви, примирення з королем і негайне закінчення революції. Індепенденти спирались на торгову і промислову буржуазію, середнє дворянство(джентрі). Вони були прихильниками енергійного ведення війни, більш радикальної церковної реформи, а також деяких політичних і соціальних реформ. І якщо в пресвітеріан була більшість у парламенті, то в індепендентів – підтримка армії на чолі з Кромвелем. В результаті дій індепендентської армії її керівники влітку 1647р. здобули перемогу над пресвітеріанами Довгого парламенту і створили в палаті общин індепендентську більшість.
Розбіжності між різними течіями парламентської більшості наростали і весною 1648р. спалахнула Друга громадянська війна. Армія Кромвеля придушила виступи, вступила в Лондон і підтримала організований Радою офіцерів розгон монархічно налаштованих членів парламенту(близько 140). Після цього парламент став по суті знаряддям індепендентської диктатури.
Кульмінацією революції став організований по рішенню парламенту суд над королем Карлом І(січень 1649р.). В склад суду – першого у світовій історії суду нації над короною – були включені до 150 правників і членів парламенту. Судовий розгляд тривав 5 днів. В результаті Карл І був визнаний “тираном, зрадником, вбивцею і ворогом держави”. 30 січня 1649р. в присутності багаточисельного натовпу на лондонській торговій площі Карлу І відрубали голову.
Другий етап революції.Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за стратою Карла І Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про ліквідацію палати лордів , члени якої не підтримали ідею суду над королем. Акт від 17 березня 1649р. скасував королівську владу “як марну, тяжку і небезпечну для свободи, безпеки й інтересів англійської нації”. 19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”.
Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общинПарламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль.
Вища виконавча влада передавалась Державній раді(створена 7 листопада 1969р.) із 41 члена. Члени ради вибирались парламентом на 1 рік з числа військових, юристів, вчених. Фактично ж в ній і в її комітетах зосереджувалась урядова влада. Таке перерозподілення повноважень від парламенту до урядових інститутів також було своєрідною рисою нової республіки.
Політична система влади була нестабільною. В складі Довгого парламенту після 1649р. залишалось близько 80 депутатів. Більшість з них були одночасно членами Державної ради і Ради армії. Надзвичайно виросли авторитет і особиста військова влада О.Кромвеля. В цих умовах організація влади виявляла очевидне тяжіння до військово - диктаторського режиму і одноособової влади.