Внутренний государственный режим противоречил основным принципам демократичного общества, которые были присущи Великобритании, Франции и США. Дипломатические отношения с этими странами носили весьма узкий характер, если не отсутствовали вообще.
В первой половине 30-х годов капиталистические западные страны все еще находились в глубоком экономическом кризисе, связанном с Великой депрессией в США. Так как экономика СССР и Запада не имела никаких общих связей, дипломатические отношения затрагивали исключительно политические вопросы, входящие в рамки компетенции Лиги Наций.
Главной задачей внешних переговоров была нейтрализация угрозы со стороны Японии, которая на тот момент обладала огромным военным потенциалом и делала первые попытки укрепления политического авторитета путем захвата ближних территорий, в частности Маньчжурии.
С приходом к власти нацистов в Германии и укрепления авторитета Б. Муссолини в Италии, диалог между СССР и Западом существенно оживился, но все же на это время видимой опасности от фашистов никто не предусматривал.
Внешняя политика во второй половине 30-х годовУгроза начала Второй Мировой войны стала ощутимой уже в 1935 году, когда коалиция немецких и итальянских фашистов впервые начала проводить агрессивные акции по отношению к европейским государствам. В этот период политика СССР носила характер тайной дипломатии, которая в конечном итоге сыграла отнюдь не на пользу государства.
Сталин и его окружение пытались играть на двух фронтах с максимальной выгодой для своего государства, используя противоречия между Германией и государствами Европы. Инициируя встречи с правительством Великобритании и Франции, советское правительство одновременно вело активные переговоры с фашистской Германией.
Відповідь: Знайшла твір, напевно це
Для XVIII століття було характерне значне збільшення населення низки європейських країн, зокрема й Англії. Істотно виріс попит на продукти харчування, що спровокувало в Англії сільськогосподарську революцію: перебудову системи землекористування, зміну технологій обробки землі, селекцію насіння і порід худоби, появу спеціалізації окремих районів країни і ряд інших явищ. На зміну селянам-власникам землі приходили орендарі, які використовували найманих працівників. Все це дозволило зробити англійське сільське господарство не лише набагато більш продуктивним, а й більш вигідним, а гроші, які з'явилися в селі, в свою чергу, спричинили масовий попит на промислові товари.
Побудована на ручній праці система виробництва, яка тоді домінувала, повною мірою задовольнити цей попит не могла. До того ж його стали пред'являти нові верстви суспільства, які не мали досвіду масового використання промислових товарів, — ті, для кого продукція ремісників чи мануфактур була занадто дорогою, із задоволенням купували дешевші, хоча часто і менш якісні фабричні вироби.
Крім того, сільськогосподарська революція дозволила вирішити й іншу проблему — де взяти гроші на будівництво заводів і фабрик, причому часто в тих галузях, де раніше ніякого промислового виробництва взагалі не було. Фабрики коштували в кілька разів дорожче, ніж мануфактури, і капітали, накопичені в сільському господарстві, були пущені у промисловість.
Таким чином, до середини XVIII століття в Англії зійшлись воєдино відразу кілька факторів: багатство природних ресурсів, вільні капітали, бажання і вміння вкладати гроші в ту сферу економіки, яка здавалась більш вигідною, і масовий попит на промислову продукцію, який забезпечує і зростання цін на неї, і ринок збуту.
Аналогічний шлях слідом за Англією пройдуть згодом й інші європейські країни.