Франція. Неминучим результатом формування капіталістичного устрою і розпаду феодалізму було становлення абсолютизму. У переході до абсолютизму, хоча він супроводжувався подальшим посиленням самовладдя короля, були зацікавлені самі широкі шари французького суспільства XVI-XVII ст. Абсолютизм був необхідний дворянству і духовенству, оскільки для них у зв'язку зі зростанням економічних труднощів і політичного тиску з боку третього стану зміцнення і централізація державної влади стали єдиною можливістю зберегти на якийсь час свої великі станові привілеї. У абсолютизму була зацікавлена і міцніюча буржуазія, яка не могла ще претендувати на політичну владу, але потребувала королівської захисту від феодальної вольниці, знову сколихнула в XVI столітті у зв'язку з Реформацією і релігійними війнами. Встановлення миру, справедливості та громадського порядку було заповітною мрією основної маси французького селянства, що зв'язує свої надії на краще майбутнє з сильною і милосердною королівською владою. Коли внутрішня і зовнішня опозиція королю (у тому числі і з боку церкви) була подолана, а єдиний духовний і національна самосвідомість об'єднало широкі маси французів навколо трону, королівська влада зуміла істотно зміцнити свої позиції в суспільстві і державі. Отримавши широку суспільну підтримку і спирається на зрослу державну міць королівська влада придбала в умовах переходу до абсолютизму великий політичну вагу і навіть відносну самостійність по відношенню до породив її суспільству. Становлення абсолютизму в XVI ст. мало прогресивний характер, оскільки королівська влада сприяла завершенню територіального об'єднання Франції, формуванню єдиної французької нації, більш швидкому розвитку промисловості і торгівлі, раціоналізації системи адміністративного управління. Однак у міру занепаду феодального ладу в XVII-XVIII ст. абсолютна монархія, в тому числі і в силу саморозвитку самих її владних структур, все більше підносячись над суспільством, відривається від нього, вступає з ним у нерозв'язні суперечності. Таким чином, в політиці абсолютизму з неминучістю виявляються і набувають головне значення реакційні й авторитарні риси, у тому числі відкрита зневага до гідності і прав особистості, до інтересів і блага французької нації в цілому. Хоча королівська влада, використовуючи у своїх корисливих цілях політику меркантилізму і протекціонізму, неминуче підстьобувала капіталістичний розвиток, абсолютизм ніколи не ставив собі за мету захист інтересів буржуазії. Навпаки, він використав всю міць феодальної держави для того, щоб врятувати приречений історією феодальний лад разом з класовими і становими привілеями дворянства і духовенства. Історична приреченість абсолютизму стала особливо очевидною в середині XVIII ст., Коли глибока криза феодальної системи привів до занепаду і розкладання всіх ланок феодальної держави. Крайньої межі досяг судово-адміністративне свавілля. Символом безглуздого марнотратства і проведення часу (нескінченні бали, полювання і інші розваги) став сам королівський двір, який називали "могилою нації". Посилення королівської влади. Верховна політична влада при абсолютній монархії цілком переходить до короля і не ділиться ним з якимись державними органами. Для цього королям необхідно було подолати політичну опозицію феодальної олігархії і католицької церкви, ліквідувати станово-представницькі установи, створити централізований бюрократичний апарат, постійну армію, поліцію. Вже в XVI ст. Генеральні штати практично перестають функціонувати. У 1614 році вони були скликані в останній раз, незабаром були розпущені і вже не збиралися до 1789 року. Деякий час для розгляду проектів важливих реформ і вирішення фінансових питань король збирав нотаблів (феодальну знать). У XVI ст. (З Болонського конкордату 1516 і Нантського едикту 1598 року) король повністю підпорядкував собі католицьку церкву у Франції.
Посполитое рушение - военная мобилизация польской, литовской шляхты. Привилей - законодательный акт в Королевстве Польском и Великом княжестве Литовском. Мещанство - сословие, низший разряд городских обывателей. Уряды - Служебное положение, степень должности, в частности состояние в определенном чине только на время занятия должности. Закуп - категория зависимого населения в Древней Руси. Магистрат - сословный орган городского управления. Ратуша - орган городского или посадского управления. Войт - служебное лицо, которое возглавляло магистрат. Маршалок - государственная должность в Польше и Великом княжестве Литовском. Подскарбий - хранитель казны". Церковная десятина - десятая часть урожая, выплачиваемая в пользу церкви.
Объяснение:
1) полномочия консулов были схожи с царскими, но они не обладали религиозной властью. Как и цари,консулы вершили суд,
2)консул имел неограниченную власть в армии
3)консулы имели право объявлять войну тому народу, по чьей территории продвигались римские войска.