Саме слово «яничари» походить від турецького «йеничери» — «новий воїн». Ці вояки належали до лав особистої гвардії султана («капикулу»), понад те, складали її основу. При цьому вони офіційно вважалися «рабами» султана; ми побачимо, що насправді все було значно складніше. Щодо формування яничарів — у «кращі часи», у ХVІ столітті, їхня кількість сягала 80, ба навіть 100 тисяч бійців), вони виконували різноманітні функції: по-перше, були головною ударною силою султанської армії під час грандіозних завойовницьких походів теренами Східної та Південної Європи (України зокрема), Балканів, Середземноморських країн, згодом — Угорщини, Австрії, держав Сходу (Іран, Ірак, Палестина), Кавказу (Вірменія, Грузія)... Ось тут і жорстокість, і шаленство, і звитяга, і бойовий хист яничарів (вони починали як стрільці-лучники, але вже на початку ХVI століття непогано навчилися володіти вогнепальною зброєю) проявилися повною мірою. По-друге, були особистими охоронцями султана та членів його родини, а також вартовими, поліцейськими та пожежниками. І, по-третє, за необхідності (якщо володар Османської імперії віддавав такий наказ) здійснювали каральні функції.
Британский музей был создан в 1753 году на основе трёх коллекций — коллекции известного британского врача и натуралиста Хэнса Слоуна[4], коллекции графа Роберта Харли, а также библиотеки антиквара Роберта Коттона, которая стала основой Британской библиотеки. Создание музея было утверждено актом Британского парламента.
Первоначально музей разместился в Монтегю-хаусеruen — аристократическом особняке, расположенном в лондонском районе Блумсбери. Он открылся для посетителей в 1759 году. Собрание расширялось за счёт приобретения античных ваз Уильяма Гамильтона (1772), т. н. мраморов Таунли (1804, 1814), коллекции минералов Гревиля (1810). В 1814—1815 годы парламент выкупил у лорда Эльджина бесценные шедевры из афинского Парфенона. Многие из музейных приобретений (как, например, Розеттский камень) попали в Англию при тёмных обстоятельствах. Греция и Египет, из которых были вывезены древние памятники, до сих пор требуют их возвращения назад.
Объяснение: