Князь Игорь Святославич Северский (1150 - 1202), князь русских земель Новгород-Северский (современный Новгород-Северский, Украина) после 1178 года и Черниговский (1198–1202; современный Чернигов, Украина), который вел неудачную кампанию против половцев в 1185 году.
Хроника доказательств показывает, что у него была завидно успешная военная карьера; он возглавлял множество кампаний против куманов, из которых в летописях сообщается только об одном поражении. Во время своего правления город Новгород-Северский имел статус второго по величине города Черниговской земли. Основываясь на своих наблюдениях и археологических свидетельствах, ряд исследователей предположили, что Игорь построил Собор Святого в Преображенском монастыре за пределами города. Также было высказано предположение, что он основал каменную церковь в Путивле. Судя по косвенным признакам, царствование Игоря в Чернигове протекало без осложнений.
В течение 12-го века южные и западные русские княжества постоянно подвергались вторжениям и опустошению со стороны кочевых куманов. Святослав III, двоюродный брат Игоря и киевский князь, нанес им серьезное поражение в 1183 году. Но два года спустя Игорь, сын Святослава, князя Черниговского (ум. 1164), привел своего сына Владимира Путивля, его брата Всеволода из Трубчевска и их племянника Святослава из Рыльска в другой экспедиции против кочевников. Перейдя из Новгорода-Северского к реке Донец, они продолжили путь в степи, где вступили в бой с куманами в трехдневном сражении (май 1185 г.). Силы Игоря были полностью побеждены; все четыре князя были взяты в плен, и куманы смогли возобновить свои набеги на территорию.
В 1186 году Игорь сбежал из плена и вернулся в Новгород-Северский, где он возобновил свое правление. Его кампания была не только описана в русской летописи, но и стала предметом основной эпической поэмы древнерусской литературы «Слово о полку Игореве» («Песня о полку Игореве»), предположительно написанной членом отряда Игоря.
В 1869 году Владимир Стасов, крупный литературный деятель России XIX века, предложил Александру Бородину написать оперу на тему «Слова о полку Игореве». Бородин начал писать своего князя Игоря, но оставил оперу незавершенной. Николай Римский-Корсаков и Александр Глазунов должны были закончить оркестровку и «подготовить князя Игоря» к публикации и исполнению в 1890 году.
1)
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Після смерті Мазепи, його генеральний писар Орлик був найімовірнішим його наступником. При його обранні було прийнято документ, який визначав права та обов'язки гетьмана.
2)
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.