росві́тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, митці — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями Просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя[1].
Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
Просвітництво з'явилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.
Объяснение:
3. Армяно-азербайджанская война
Военный конфликт происходил на фоне взаимных территориальных претензий новообразованных государств (Азербайджанская Демократическая Республика и Республика Армения), поддерживавших на спорных территориях азербайджанское и армянское ополчение, соответственно. Республика Армения непосредственно вела боевые действия против азербайджанских ополченцев При этом республики не вступали в прямой военный конфликт между собой. Война сопровождалась вспышками этнического насилия (мартовская резня 1918 г., резня армян в Баку 1918 г. и шушинская резня 1920 г.) и массовыми этническими чистками, приведшими к изменению демографической ситуации в регионе. Попытки посредничества со стороны союзного командования и, в меньшей мере, грузинского правительства не увенчались успехом, и боевые действия удалось прекратить лишь после установления Советской власти в Азербайджане и Армении при поддержке 11-й армии РККА.)
4) 17 ноября 1988 года, 31 год назад в Баку, на площади Азадлыг (бывшая площадь Ленина) начались непрерывные митинги в знак протеста против претензий армян на Карабах и депортации азербайджанского населения из Армении. Свыше 200 тысяч азербайджанцев из-за учиненной несправедливости в те дни покинули места своего проживания. На митингах, продолжавшихся до 4 декабря, участвовали более миллиона человек. Это были самые массовые выступления в СССР, которые вошли в историю Азербайджана как акции национального возрождения. Впервые на этих митингах на площади был поднят трехцветный флаг Азербайджана. В 1992 году 17 ноября был объявлен Днем национального возрождения и с тех пор этот праздник отмечается на государственном уровне. До этого был красный флаг. Огромную АДР, правительство которой составляли ярые пантюркисты, оказывала Османская Империя. Именно при турецкой армии, которая вошла в Баку 15 сентября 1918 года, столица была освобождена от дашнаков и большевиков. В июне того же года, когда АДР укрепляла позиции, был принят закон, в котором говорилось, что красная ткань с изображением белого полумесяца и восьмиконечной звезды должна быть принята в качестве флага Азербайджана.После потери независимости в 1920 году и установления Советской власти, флаг вновь был изменен. Европеизация, тюркизм и ислам полностью противоречили идеологии СССР, поэтому за хранение прежнего флага можно было угодить в тюрьму. С обретением же независимости Азербайджанская Республика, как преемница Азербайджанской Демократической Республики, восстановила все государственные символы, в том числе и трехцветный флаг.
« Епоха палацових переворотів»- це захоплення політичної влади в Росії XVIII століття, причиною якого була відсутність чітких правил успадкування престолу, що супроводжується боротьбою придворних угруповань і здійснюються, як правило, за сприяння гвардійських полків.
Палацові перевороти не спричиняли за собою змін політичної, а тим більше соціальної системи суспільства і зводилися до боротьби за владу різних дворянських угруповань, які переслідували свої, найчастіше корисливі інтереси. У той же час, конкретна політика кожного з шести монархів мала свої особливості, іноді важливі для країни. В цілому соціально-економічна стабілізація і зовнішньополітичні успіхи, досягнуті в епоху правління Єлизавети, створювали умови для прискореного розвитку та нових проривів у зовнішній політиці, які відбудуться при Катерині II.
Объяснение: