причины при завоеваний в Италии население побеждённой стороны становились рабами и при этом произошло большое скопление рабов в Древнем Риме. Рабам относились очень жестоко, что и стало причины восстании Спартака.
2) ход восстания сначала рабы из гладиаторской школы в Капуе совершили побег, а затем укрылись на вулкане Везувий. Сначала они захватили большое количество снаряжении, а затем совершали побеги на окрестности Везувия. Полученную добычу делили поровну. Рим тем временем собирал войска для окончательной сражении во главе с полководцем Крассом. После ряд поражений Спартак со своей армией был вынужден отступить, но тем временем он заключил мир с киликийскими пиратами против войск Красса. Последнее сражение между войск Спарта и Красса произошло в 71 году до н.э. битва при Силаре.
3) итог - в битве при Силаре в 71 году до н.э. закончилась поражением армии Спартака. Причиной поражении были эти: 1) разногласие между повстанцев в тактике. 2) по отношению численности войск Красса У Спартака войска было мало.
4) значение Спартак хотя и на короткий срок но и всё таки смог добыть свободу для рабов. После восстании Спартака ярость в народе пробудился и Рим был вынужден идти поступки рабам
Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.