1. Целью как шведов, так и Ливонского ландмейстерства Тевтонского ордена было завоевание Новгорода, установление над ним контроля, обращение в католическую религию.
2. По этой схеме видно, что Александр Невский использовал сложную тактику. Пешие войска Новгорода наступали прямо, а конные провели атаку с флангов.
4. Полководческий талант Александра Невского заключался в его умении использовать разнообразную тактику и пользоваться преимуществом, даваемым местностью.
5. Историческое значение побед при Неве и Чудском озере заключается в том, что Новгороду удалось отстоять русскую культуру от покорения и предотвратить обращение княжества в католичество. Кроме того, поражение тевтонских рыцарей привело к прекращению их дальнейших завоевательных походов. Вскоре была установлена граница между Новгородской Русью и скандинавскими странами, за Русью закреплялись карельские земли.
Об'єктивні передумови для виникнення Товариства в столиці Галичини створював стимульований Шевченковою духовною спадщиною поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської Росії (зокрема після Валуєвського циркуляру 1863) та ліберальнішого ставлення до українства в Австро-Угорській імперії.
Первісно НТШ виникло як Товариство імени Шевченка у 1873 році у Львові з ініціативи Олександра Кониського, відомого українського наддніпрянського письменника, Дмитра Пильчикова за фінансового сприяння Єлизавети Милорадович-Скоропадської. Однак статутно членами засновниками могли стати лише галичани, громадяни Австро-Угорщини. Статутними членами-засновниками стали:
Юліян Романчук,
Омелян Огоновський,
Олександр Огоновський,
Корнило Сушкевич,
о. Степан Качала,
Лонгин Лукашевич,
Теофіл Барановський.
Першим головою Товариства було обрано Корнила Сушкевича. Перші роки діяльности Товариства пройшли в умовах жорсткої конкуренції з галицькими москвофілами, оскільки його представники відстоювали ідею єдности галицьких та наддніпрянських українців та їхньої окремішности від поляків та росіян. Першим зреалізованим завданням для Товариства було заснування власної друкарні, яка видавала книжки справжньою народною українською мовою на противагу до друкарні Ставропігійського інституту, що друкувала т. зв. «язичієм». За період від створення товариства до реорганізації його у наукове (1873–1892) було видано лише більше 20 книг, видавалися регулярні часописи «Правда» та «Зоря».
Реорганізація у Наукове товариство (1892) Редагувати
В умовах значного поширення українського просвітницького та культурного руху виникла потреба реорганізувати Товариство у наукову інституцію, що в майбутньому виконувала б функції Академії наук. Головним ініціатором такого перетворення виступив у 1890 році Олександр Барвінський за підтримки Олександра Кониського та Володимира Антоновича. На загальних зборах 13 березня 1892 року було прийнято новий статут, згідно з яким створено Наукове Товариство імени Шевченка (НТШ).
Було створено три секції НТШ, що визначали упродовж більшої частини його історії його структуру:
Історично-філософська
Філологічна
Математично-природописно-лікарська.
Першим головою реорганізованого НТШ став Юліян Целевич (1892), однак його майже зразу замінив Олександр Барвінський (1893–1897). Налагоджено видавництво «Записок НТШ».
Академічний статус Товариства закріплено запровадженням елітарного корпусу провідних вчених — дійсних членів НТШ, до якого крім видатних подвижників української науки приєднано велику когорту славетних вчених Європи. У цей період з'явилось ряд фундаментальних збірок та монографій, пов'язаних зі студіями української історії, словесності та етнографії (зокрема багатотомна «Історія України-Руси» Михайла Грушевського). Великого розмаху набрав випуск численних серійних і монографічних видань.