Конфу́ций (кит. 孔子, пиньинь Kǒngzǐ, палл. Кун-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ ʔslɯʔ]; реже кит. 孔夫子, пиньинь Kǒngfūzǐ, палл. Кун Фу-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ pa ʔslɯʔ]; латинизировано как Confucius[1]; собственные имена 孔丘 Кун Цю и 孔仲尼 Кун Чжунни [2], ок. 551 до н. э., близ Цюйфу — 479 до н. э., Цюйфу[3]) — древний мыслитель и философ Китая. Его учение оказало глубокое влияние на жизнь Китая и Восточной Азии, став основой философской системы, известной как конфуцианство. Конфуций основал первый университет и систематизировал летописи, составленные в разных княжествах. Учение Конфуция о правилах поведения князей, чиновников, воинов и крестьян распространялось в Китае так же широко, как учение Будды в Индии. Настоящее имя — Кун Цю (孔丘 Kǒng Qiū), но в литературе часто именуется Кун-цзы, Кун Фу-Цзы («учитель Кун»[4][1]) или просто Цзы — «Учитель». Уже в возрасте немногим более 20 лет он прославился как первый профессиональный педагог Поднебесной.
План до приведеного тексту:
1) Причини та передумови зміни поглядів марксистів та початок еволюції соціал-демократичної ідеології.
2) Поділ марксистів на течії: ліві, праві та центристи. Спільне та відмінне.
3) Основні представники лівих, правих та центристів.
4) Практичне втілення нових теоретичних ідей у життя на прикладі більшовиків у Радянській Росії.
У чому полягала еволюція тогочасної соціал-демократії?
Еволюція ідей соціал-демократичних поглядів та ідеології полягала у розгалуженні єдиного табору однодумців на три окремі течії. Попри те, що вони мали чимало відмінного (у сприйнятті реалій, ситуацій, шляхів та методів досягнення своїх ідеалів), зрештою, вони всі хотіли єдиного – справедливого життя для будь-якого суспільства. Окрім цього, еволюцію ми вбачаємо у більш деталізованому вивченні ідей марксизму, тодішніх реалій (для адаптації) та розробки (нехай й різних) планів досягнення мети. Це є великим внеском в історію політичної думки. І, на сам кінець, еволюція соціал-демократичної ідеології також видна із прагнення перенести теоретичні ідеї та погляди вже в конкретну емпіричну (практичну) площину країн (із урахуванням тодішнього соціального, політичного, економічного та культурного розвитку).