Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина)[1] — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії.
Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, північнно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, центральну, східну, південну частини Білгородської, південні частини Воронізької, та Курської областей.
Зараз (та за часів СРСР) частини Слобожанщини, що входять до Росії, належать до Центрально-чорноземного економічного району Росії, але в часи Російської імперії вся Слобожанщина разом із північною половиною України входила до Малоросійського економічного району.
Объяснение:
ответ:Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина)[1] — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії.
Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, північнно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, центральну, східну, південну частини Білгородської, південні частини Воронізької, та Курської областей.
Зараз (та за часів СРСР) частини Слобожанщини, що входять до Росії, належать до Центрально-чорноземного економічного району Росії, але в часи Російської імперії вся Слобожанщина разом із північною половиною України входила до Малоросійського економічного району.
Вообще Нерон - Римский Император.
Он был тщеславым правителем. отличился и грамотным ведением внутренней и внешней политики, и непомерным деспотизмом. За жизнь успел обзавестись тремя женами, армией поклонников и многочисленными злопыхателями. До сих пор исследователи не могут прийти к единому мнению в оценках личности Нерона.
Биография: Биография Нерона как монарха началась, когда юноше не исполнилось еще и 17 лет. Но в силу неопытности наследника в первое время у руля римской империи стояла Агриппина. Женщина появлялась на всех церемониях, управляла сенатом и подписывала указы. В те времена новой власти два видных деятеля – начальник императорской стражи Бурр и философ Сенека, воспитатель Нерона. Благодаря влиянию этих мужчин государство получило ряд полезных законов и указов.
Нерон возмужал и решил избавиться от покровительства матери, задумав изощренные интриги. Молодой человек с юных лет отличался тщеславным характером, государственные дела его мало интересовали. Мечтал он вовсе не о благополучии Рима, главным стремлением стало завоевать славу актера, художника и музыканта. Впрочем, природа обделила юношу дарованиями.
Первое, что сделал Нерон на пути к освобождению от материнской опеки, – заточил в тюрьму ее влиятельного любовника. Разгневанная Агриппина обещала расправиться с отпрыском, поставив на престол законного наследника Британника.
Однако делами государства пришлось заняться, и в этом плане Нерону удалось добиться успехов и народной любви. Правитель инициировал ряд законов об уменьшении размеров штрафов, залогов и мзды юристам. Отклонил указ о повторном пленении вольноотпущенников.