Середньовічні держави з'явилися в Західній Європі в IX-XIII ст. і прийняли формусеньоральной монархії. Вони відрізнялися крайнім ступенем економічної і політичної децентралізації. ДляXIII-XV вв.характерно становленіесословно-представницьких монархій. Це пов'язано з економічним підйомом, з ростом міст і розвитком торгового обороту, а також зі стадією первісного нагромадження капіталу. У теченіеXII-XIV ст. істотно змінюється економічний вигляд західноєвропейських держав. Велика частина міст перебувала на землі феодальних сеньйорів. Станова монархія (станово-представницька монархія)
- форма феодальної держави, при якій влада монарха поєднується з органами станового представництва дворян, духовенства і городян. Склалася в XIII-XIV ст. в ході формування загальнодержавних станів і органів станового представництва в Західній Європі (парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії та ін.). У Росії станове представництво існувало у вигляді Земських соборів XVI-XVII ст. Станова монархія історично передує абсолютної.
Станово-представницька монархія-найважливіший етап в історії феодальної держави і права, відповідної епохи зрілого феодалізму.
Объяснение:
На мою думку, Іван Грізний був досить могутнім правителем Московської держави. Він посів престол у трьох річному віці. Правив з 1533 року до 1584. Одним із перших його рішень було створити «Вибрану раду». до неї входили представники дворян, церкви, бояр. Саме ця рада розробляла проекти реформ, які мали на меті зміцнити дану державу та посилити владу царя. Також у 1550 році він затвердив все відомий новий збірник законів «Судебник». Саме він посилив централізацію державного управління. Також він підтвердив право селян переходу від одного господаря до іншого. Щоправда, це право діяло тільки один раз на рік - у Юріїв день. Також цей збір6ик законів збільшив суму, яку селяни мали сплачувати попередньому власнику. У 1556 році він видав «Уложення про службу» . Згідно з ним і дворяни-поміщики і бояри-вотчинники були зобов’язані пройти службу терміном 15 років. На мою думку, це було одним із найбільш гідних рішень. В загальному, саме ці реформи 50-х років 16ст. зміцнили владу царя. Іван Грізний усюди вбачав зраду, тому він карав винних, і навіть невинних. У 1564 році за його наказом була встановлена опричнина - це означало особливі володіння, які виділені в користування членам великокнязівському роду. Щоправда, вже у 1577 році цар раптово заборонив її, саме тоді він стратив багатьох опричників, та загалом заборонив про неї згадувати. Я вважаю, що саме опричника принесла велику користь царю. Наприклад, завдяки їй Іван Грозний посилив свою владу, та остаточно знищив боярську опозицію. Як щодо зовнішньої його політики, то для Московської держави об´єктом завоювань були сусідні території. У результаті війни 1548-1552 років він підкорив Казанське ханство. У 1556 році він без бою здобув Астраханське ханство. Згодом, він розпочав похід проти Кримського ханства, но він не мав ніякого успіху. Натомість кримський хан у 1571 році захопив та спалив Москву. Саме тоді цар вирішив спрямувати свої завойовування на захід. Тому, у 1558-1583 роках розпочалась Лівонська битва за вихід до Балтійського моря. Ця довготривала війна закінчилась поразкою для Московської держави. Результатами всіх цих подій були: значне збільшення території держави, виснаження сил в майже неперервних війнах. Тому з 1598 року Московську державу охопила криза, яка в історію увійшла як Смутні часи. Саме в той момент держава була на межі загибелі. Після смерті Івана Грозного престол посів бідний на розум його син Федір.