Первой из страшнейших зарегистрированных эпидемий стала Юстинианова чума. Она охватила всю территорию тогдашнего цивилизованного мира во время правления византийского императора Юстиниана I, свирепствовала в 541—750 гг. и унесла жизни более 100 млн человек. В XIV веке случилась вторая крупнейшая эпидемия, которая прокатилась по Европе, Азии и Северной Африке, погибло 60 млн больных. Всего жертвами чумы по оценкам экспертов стало от 200 до 300 млн человек. Победить чуму удалось благодаря разработкам советских ученых из НИИ эпидемиологии и гигиены Красной Армии. Они создали антибиотик стрептомицин, в 1947 году лекарство полностью излечить первых пациентов. Сейчас в мире случаются отдельные вспышки чумы, при правильном лечении смертность не превышает 5 - 10%.
113 років відділяють смерть могутнього князя Ярослава Мудрого (1054 р.), який завершив об'єднання величезної Київської держави, від смерті князя Ростислава І, його правнука (1167 р.), останнього авторитетного "патріарха" серед князів. За цей час оформився розклад Київської держави на ряд окремих земель. Принцип сепаратизму переміг прагнення творити єдину державу з централізованою владою. З усіх князівств на території сучасної України першою відокремилася від Києва Галичина.
Галицько-Волинська земля відокремилася не внаслідок розпаду Київської держави. Залюднена з Х ст. дулібами, тиверцями, білими (карпатськими) хорватами, вона ввійшла до складу Київської держави, після того, як рядом походів Володимир приєднав Перемишль та інші міста. Можливо, що за заповітом Ярослава Галицька земля була приділена онукові його Ростиславові, але цей останній рано номер, і лише 1084 року Ростиславові сини - Рюрик, Володар та Василько - заволоділи Галицькою землею, багатою головним чином завдяки підкарпатським джерелам соли.
Розташовану в східних передгір'ях Карпат, у верхів'ях важливих річок Дністра й Пруту, що впадають у Чорне море, Галичину спочатку заселяли племена дулібів, тиверців та білих хорватів. На сході вона широким кордоном межувала з розлогими й лісистими рівнинами Волині, також заселеної дулібами та білими хорватами. На схід від Волині лежало Київське князівство. Якщо Галичина на своїх західних та північних кордонах мусила боротися з агресивними мадярами та поляками, то єдиними чужоземними сусідами Волині були литовські племена на півночі