Дайте відповіді на запитання: 1) Що таке ораторське мистецтво?Де його використовували? 2) Чим мистецтво Риму відрізняється від мистецтва Греції ? 3)Чому якісні дороги були важливими для Риму?
Сьогодні проблеми вербальної комунікації, зокрема мистецтва мовлення, досліджує низка дисциплін, центральною із них вважають риторику (зокрема ораторське мистецтво), яка спирається на низку дисциплін - філософію, логіку, психологію, педагогіку, етику, естетику, літературознавство, лінгвістику. Ораторське мистецтво можна вважати лише одним із напрямів риторики. Риторика як наука і власне термін “риторика” сягають своїм корінням грецької античності. Саме у цей період античні філософи порушили питання, які визначили шляхи розвитку цієї науки. Прикметно, що давні вчені не обмежували проблематику науки лише мовленням. Вони вважали, що риторика охоплює значно ширше коло завдань. Відомий софіст і ритор Горгій та його послідовники вважали риторику інструментом громадянського керування. Аристотель вважав, що суспільно державний устрій є насамперед мовною організацією суспільства. Античний філософ бачив цю науку як “здатність знаходити можлив переконання щодо кожного даного предмета” [8]. Саме з огляду на це у наш час ораторське мистецтво вважають одним із специфічних видів людської діяльності, який можна опанувати як будь-яку іншу діяльність. Ю.Рождественський, пишучи про погляди давніх мислителів, зазначає: “Майстерність красномовства в умовах демократії життєво необхідна, тому що кожен громадянин поліса в умовах демократії перебуває в потенційній небезпеці від своїх співгромадян. Будь-який із співгромадян може, так би мовити, міцно “причепитися”, звинуватити іншого з вигодою для себе, покликати до суду і виграти суд, відняти майно і життя. Отже, вправність у мові допомагає захиститися й в умовах аристократичного сусідства, і, у разі потреби, у судовій боротьбі. Якщо ж громадянин бажає запропонувати місту що-небудь, то він зіштовхується з громадською думкою, яка завжди консервативна й ситуативна в тому сенсі, що натовп судить всякі пропозиції стосовно своєї думки, яка міняється у зв’язку з поточними подіями. У цьому випадку вправність у красномовстві допомагає переконати співгромадян погодитися на пропозицію. Всяка самодіяльна і заповзятлива людина відчуває перешкоди через громадську думку і, пропонуючи нове, завжди ризикує і життям, і майном. Вправність у красномовстві... допомагає людині посісти вигідніше становище в суспільстві, завоювати певну пошану співгромадян і поліпшити свої матеріальні справи” [75]. Сучасний комунікативний р описують як поєднання різних дискурсів, як-от: юридичний, медичний, бюрократичний, підприємницький,
1. СЛАВЯНСКАЯ АЗБУКА И ГРЕЧЕСКИЙ АЛФАВИТ! Знаете ли вы, как возникла русская письменность? Если не знаете, то мы можем вам рассказать. Но ответьте сначала на такой вопрос: чем отличается азбука от алфавита? Слово “азбука” произошло от названий двух первых букв славянской азбуки: А (аз) и Б (буки) : АЗБУКА: АЗ + БУКИ а слово “алфавит” происходит из названия двух первых букв греческого алфавита: АЛФАВИТ: АЛЬФА + ВИТА Алфавит гораздо старше азбуки. В IX веке азбуки не было, и славяне не имели собственных букв. И поэтому не было и письменности. Славяне не могли написать на своем языке ни книг, ни даже писем друг другу. Как же и откуда появилась наша азбука, и почему ее называют кириллицей? В IX веке в Византии, в городе Солунь (теперь это город Салоники в Греции) , жили два брата — Константин и Мефодий. Были они люди мудрые и очень образованные и хорошо знали славянский язык. Этих братьев греческий царь Михаил послал к славянам в ответ на славянского князя Ростислава. (Просил Ростислав прислать учителей, которые смогли бы рассказать славянам о святых христианских книгах, неизвестных им книжных словах и смысле их) . И вот братья Константин и Мефодий приехали к славянам, чтобы создать славянскую азбуку, которая впоследствии стала называться кириллицей. ( В честь Константина, который, приняв монашество, получил имя Кирилл) . Как же они создали азбуку? Кирилл и Мефодий взяли греческий алфавит и при его для звуков славянского языка. Так что наша азбука — “дочка” греческого алфавита.
Многие наши буквы взяты из греческого, поэтому они и с виду на них похожи.
Древний Рим пал потому, что их правители решил сделать христианство-государственной религией. Древним Римлянам просто не надо было принимать христианство и все было бы нормально. А так как произошел раскол общества по религии, мы все знаем, что принятие христианства в качестве главной религии сопровождалось горами трупов и реками крови, государство ослабло из-за продолжительного, изнуряющего и кровопролитного внутреннего конфликта, а варвары воспользовались тем, что государство очень ослабло, вот Рим и уничтожили. Если бы правители не предпринимали попыток изменить вековую и весьма хорошую и качественную систему, Рим не был бы разграблен вот)
Риторика як наука і власне термін “риторика” сягають своїм корінням грецької античності. Саме у цей період античні філософи порушили питання, які визначили шляхи розвитку цієї науки. Прикметно, що давні вчені не обмежували проблематику науки лише мовленням. Вони вважали, що риторика охоплює значно ширше коло завдань. Відомий софіст і ритор Горгій та його послідовники вважали риторику інструментом громадянського керування. Аристотель вважав, що суспільно державний устрій є насамперед мовною організацією суспільства. Античний філософ бачив цю науку як “здатність знаходити можлив переконання щодо кожного даного предмета” [8].
Саме з огляду на це у наш час ораторське мистецтво вважають одним із специфічних видів людської діяльності, який можна опанувати як будь-яку іншу діяльність.
Ю.Рождественський, пишучи про погляди давніх мислителів, зазначає: “Майстерність красномовства в умовах демократії життєво необхідна, тому що кожен громадянин поліса в умовах демократії перебуває в потенційній небезпеці від своїх співгромадян. Будь-який із співгромадян може, так би мовити, міцно “причепитися”, звинуватити іншого з вигодою для себе, покликати до суду і виграти суд, відняти майно і життя. Отже, вправність у мові допомагає захиститися й в умовах аристократичного сусідства, і, у разі потреби, у судовій боротьбі. Якщо ж громадянин бажає запропонувати місту що-небудь, то він зіштовхується з громадською думкою, яка завжди консервативна й ситуативна в тому сенсі, що натовп судить всякі пропозиції стосовно своєї думки, яка міняється у зв’язку з поточними подіями. У цьому випадку вправність у красномовстві допомагає переконати співгромадян погодитися на пропозицію. Всяка самодіяльна і заповзятлива людина відчуває перешкоди через громадську думку і, пропонуючи нове, завжди ризикує і життям, і майном. Вправність у красномовстві... допомагає людині посісти вигідніше становище в суспільстві, завоювати певну пошану співгромадян і поліпшити свої матеріальні справи” [75].
Сучасний комунікативний р описують як поєднання різних дискурсів, як-от: юридичний, медичний, бюрократичний, підприємницький,