Нидерландская революция — успешная революция Семнадцати провинций в борьбе за независимость от Испанской Империи. В результате революции была признана независимость Семи Соединённых Провинций. Области, ныне известные как Бельгия и Люксембург (те из Семнадцати провинций, которые остались под правлением Габсбургов) , получили название Южных Нидерландов. Первым лидером революции был Вильгельм Оранский. Нидерландская революция стала одним из первых успешных расколов в Европе и привела к появлению первых современных европейских республик.
Причины: у Оранских были императорские амбиции, абслолютизм во Франции и России не давал им покоя, что расходилось с настроениями в обществе. В конце концов, удалось сохранить и монархию, и правящую династию (и по сей день) , но абсолютизма в Нидерландах никогда не было.
Ход: В городах происходят вооруженные столкновения с испанскими сол-датами. В 1566 г. вспыхнуло народное восстание, в Нидерландах началась буржуазная революция. Попытки Филиппа II казнями и зверствами пресечь сопротивление нидерландского народа не сломили его волю к борьбе. Основные вехи революционных событий: народное иконоборческое восстание 1566 г. в южных провинциях; всеобщее восстание 1572 г. в северных провинциях; вос-стание в 1576 г. в южных провинциях; создание Утрехтской унии в 1579 г.
Итог: Завершилась Нидерландская буржуазная революция освобождением от испанского господ-ства северных провинций и образованием буржуазной республики Соединенных провинций, хотя Южные Нидерланды Филипп II удержал под своей властью. Семь провинций объединились в од-но государство с общим правительством, казной и армией. Во главе республики Соединенных провинций стала Голландия как наиболее развитая в экономическом отношении провинция. Новое государство стало называться Голландией.
Нидерландская революция — успешная революция Семнадцати
провинций в борьбе за независимость от Испанской Империи. В результате
революции была признана независимость Семи Соединённых Провинций.
Области, ныне известные как Бельгия и Люксембург (те из Семнадцати
провинций, которые остались под правлением Габсбургов) , получили
название Южных Нидерландов. Первым лидером революции был Вильгельм
Оранский. Нидерландская революция стала одним из первых успешных
расколов в Европе и привела к появлению первых современных европейских
республик
Причины: у Оранских были императорские
амбиции, абслолютизм во Франции и России не давал им покоя, что
расходилось с настроениями в обществе. В конце концов, удалось сохранить
и монархию, и правящую династию (и по сей день) , но абсолютизма в
Нидерландах никогда не было.
Ход: В городах
происходят вооруженные столкновения с испанскими сол-датами. В 1566 г.
вспыхнуло народное восстание, в Нидерландах началась буржуазная
революция. Попытки Филиппа II казнями и зверствами пресечь сопротивление
нидерландского народа не сломили его волю к борьбе. Основные вехи
революционных событий: народное иконоборческое восстание 1566 г. в южных
провинциях; всеобщее восстание 1572 г. в северных провинциях;
вос-стание в 1576 г. в южных провинциях; создание Утрехтской унии в
1579 г.
Итог: Завершилась Нидерландская
буржуазная революция освобождением от испанского господ-ства северных
провинций и образованием буржуазной республики Соединенных провинций,
хотя Южные Нидерланды Филипп II удержал под своей властью. Семь
провинций объединились в од-но государство с общим правительством,
казной и армией. Во главе республики Соединенных провинций стала
Голландия как наиболее развитая в экономическом отношении провинция.
Новое государство стало называться Голландией
Період з кінця XIV до початку XVI ст. - час боротьби за збереження культурної самобутності України, подальшого формування українського народу. Чужоземне пригноблення та постійні напади турків і татар не сприяли розвиткові української культури.
Україна мала тісні зв'язки з культурами російського, білоруського, болгарського і сербського народів. Наприкінці XV ст. великий вплив на їх розвиток спричинило виникнення у Кракові та Чорногорії східнослов'янського друкування кирилицею.
У 1491 р. у Краківській друкарні було надруковано "Октоїх", "Часослов", а в 1495 р. у Чорногорії - "Псалтир". Ці книги поширилися в Україні. На початку XVI ст. видавничу діяльність розпочав білоруський учений-гуманіст Франциск Скорина. Протягом 1517-1518 рр. у Празі кирилицею він видав кілька частин Біблії, а в 1525 р. у Вільно - "Апостол". У 1577 р. князь К. Острозький заснував друкарню в Острозі.
У XV ст. в Україні в царині освіти ще зберігалися давні традиції. Початкові школи існували при великих церквах і монастирях у містах, а також у деяких садибах магнатів. Вчителями в основному були дяки, які навчали читати, писати та церковного співу.
Вихідці з України навчалися в багатьох європейських університетах, зокрема в Болонському, Краківському та Празькому. У Сорбонні імена студентів-українців, а також бакалаврів і магістрів зустрічаються вже у другій половині XIV ст., а в середині XV ст. Сорбонна мала кількох докторів-українців. Ті, хто здобув освіту за кордоном, повернувшись в Україну, поширювали тут передові ідеї гуманізму, зокрема вчення Яна Гуса. Дехто залишався працювати на чужині.
Наприкінці XV - на початку XVI ст. у Європі знали про наукову роботу Юрія Дрогобича (Котермака) у Болонському університеті, Павла Русина - в Краківському. У 1481 р. Юрій Дрогобич був обраний ректором Болонського університету. Він написав низку наукових праць з філософії, медицини, астрономії.
Кінець XIV ст. позначений змінами, що відбуваються й у народній творчості. Обрядова поезія істотно звільняється від культових елементів. Український народ створює прислів'я, приказки, казки, легенди. Починаючи з XV ст. зароджується епічна поезія - українські пісні й думи. Виконували їх народні співці - кобзарі. В основному ці твори відбивали історичну тематику, прославляли героїв. Найвідомішою є "Дума про козака Голоту".
В Україні й далі розвивається літописання. Цікаві історичні відомості містилися в "Короткому Київському літописі", датованому ХІV - ХV ст., а також у так званих литовських літописах. Поширення дістали й церковно-літературні твори: послання, житія святих. Особливо багато таких описів з'явилося в Києво-Печерській лаврі.
Поряд із церковною розвивалася й світська література, зокрема збірник "Ізмарагд" на морально-побутові теми, збірник повістей "Александрія" про Олександра Македонського, повісті про Троянську війну.
З'являються нові елементи в архітектурі. Будуються муровані замки з вежами, ровами, мостами (у Луцьку, Кременці, Хотині). Під впливом західної архітектури почали споруджувати безбанні храми. Було збудовано багато монастирів: Києво-Печерський, Дерманський, Унівський, Троїцький. Головними замовниками стають шляхта, міські та сільські громади, чиї естетичні вподобання впливали на архітектуру.
До найкращих зразків живопису цього періоду належать сюжети-композиції "Різдво Христове" і "Успіння Богородиці" у Кирилівській церкві в Києві (XIV ст.), малювання Онуфріївської церкви в селі Лаврове (XII ст.) і Вірменського собору у Львові (ХІV - ХV ст.). Дістали поширення ікони, намальовані на дошках. Серед іконописців вирізняється Петро Ратенський, який намалював ікону "Богородиця" у Володимиро-Волинському соборі й Петрівську ікону в Успенському соборі в Москві.
Подальшого розвитку набули також хоровий спів, танцювальні жанри інструментальної музики (гопак, козачок), музичний і танцювальний фольклор, гра на бандурі.
У цей період тривають формування й розвиток української народності. Питання про створення української народності складне й досі остаточно в історичній науці не вирішене.
Найпоширеніші три концепції: за першою частина російських істориків, виправдовуючи політику русифікації, яку здійснював царат, доводили, що впродовж усієї історії існувала і розвивалася лише одна великоруська народність, а української і білоруської народностей не було й немає, що вони є "відгалуженнями російського народу". Тим самим заперечувалося право цих народів на вільний національний розвиток.
Объяснение: