ответ:мм
Объяснение:
После того как Степан Разин в 1667 году со своими молодцами по волжским городкам, и явился на Яик, где он перезимовал, и весной 1668 года со своим отрядом, наконец, направился к южным берегам Каспийского моря в Персию. По пути следования разинского войска казакам встретился стрелецкий отряд сотника Ф. Тарлыкова, который полностью перешел на сторону казаков и присоединился к походу.
Суда разинцев некоторое время спустя стали в районе персидского города Решта(существует и по сей день, расположен на южном побережье Каспийского моря, совр.Иран) и осадили его. В результате ряда столкновений с войсками шаха казаки разгромили города Решт, Фарабат, Астрабад(современный Горган административный центр провинции Голестан, совр. Иран) и зазимовали близ «потешного дворца шаха», выстроив земляной городок – фортификационные укрепления, в его лесном заповеднике на полуострове Миян-Кале(Астрабадский залив на юго-востокеКаспийского моря, совр.Иран).
Помимо собственно захвата имущества целью Разина в Персии было и освобождение томившихся в неволе русских пленников и рабов, что он и сделал, выменяв захваченных в плен персов на русских в пропорции «один к четырем». Таким образом, атаман не только освободил русских людей из иноземного плена, но и пополнил свой отряд, понесший серьезные потери в столкновениях с шахскими войсками под Рештом.
Весной 1669 года у Свиного острова(ныне О. Сенги Мугань, близ г. Баку, респ. Азербайджан) флотилия Разина подверглась нападению большого шахского флота под командованием Мамед-хана астаринского — произошло сражение названное позже «Бой у Свиного острова».
У казаков имелось 23 судна, в том числе 15 более крупных "морских" стругов, оснащенные двадцатью большими и двадцатью малыми пушками на весь флот. У персов было 50 судов (европейцы называли их бусами, русские — "сандалами") разного размера ("целые" и "половинные"), но все более крупные и высокобортные, нежели разинские струги. Персидские корабли были также вооружены артиллерией, а на части кораблей находились отряды лучников. Для того чтобы окружить казачий флот, Персы соединили свои суда железными цепями, Это, однако, лишало корабли подвижности и, в случае неудачного исхода сражения, обрекало на гибель всю флотилию, но уверенные в своем количественном и качественном превосходстве над казаками, персы пошли на этот шаг.
Внизу
Объяснение:
7 лютого 1483 у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.[7]
Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.
З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.
Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.
У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.
ВКЛ не обрело независимость от Польщи, а вместе в 1569 обьеденились в Речь Посполитою и просуществовало к 1795