Українська старшина, розуміючи роль і значення освіти для розвитку нації, постійно порушувала клопотання перед царським урядом про відкриття в Україні вищих навчальних закладів - університетів. Проте ці клопотання ігнорувалися. А в 1800 році уряд царської Росії своєю "милістю" позбавив Києво-Могилянську Академію статусу світського навчального закладу, перетворив її спочатку на духовну академію, а згодом на семінарію.
На кінець ХVІІІ ст. Україна вже втратила позиції передової освітньої держави. Після підпорядкування Української церкви Московському патріархатові (1686 р.) Росія робила все можливе, аби Україна не мала свого друкованого слова.
Великий внесок, і не менший, ніж у філософію, Г. Сковорода зробив у літературу. Він написав багато пісень, які широко розійшлися в народі, байок, де висміював гонитву дворян за титулами та інші людські пороки. Та одна з найбільших заслуг митця полягає в тому, що він перший у літературному процесі почав користуватися живою українською мовою. Його філософська спадщина, літературні твори мали непересічний вплив на наступні покоління, розвиток суспільно-політичної думки, формування свідомості українського народу.
Історичні твори, які виходять у першій половині XVIII ст., генетично пов'язують період Гетьманщини з княжою добою, щоправда, тут більше романтичних домислів і міфології. У 1846 р. побачив світ "Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, що були в Малій Росії, і про його смерть". Автор літопису був скромною людиною, тому ім'я його невідоме. Він, як свідчить текст, був безпосереднім учасником війни Б. Хмельницького і, напевно, дожив до кінця XVII ст.
Иной вариант решения проблемы предложен р. Моше-Хпимом Луцато
Он совершенно не пытается спорить с тем, что в мире существует зло. Наоборот и добро и зло - создания Всевышнего. Зачем нужно зло? Рассуждение здесь выглядит так:
Творец при Сотворении мира хотел создать одно из творений таковым образом, чтобы оно могло принимать благо (добро) по заслугам своим. Для того, чтобы приобрести заслуги, это творение должно иметь возможность ВЫБОРА. Поэтому Он создал человека, наделив его двумя началами: склонностью к добру и склонностью ко злу. Выбирая между ними, человек приобретает заслугу (из писем, 23)
С другой стороны грядущая победа добра над злом продемонстрирует всему миру полную и единоличную власть Создателя над миром:
Всевышний хотел даровать добро таким образом, чтобы человеку было не стыдно его принимать и хотел Он проявить Свою единоличную властьВначале Он дает злу возможность существования в мире, с тем, чтобы потом исправить все зло, произошедшее в мире. И тогда Его единоличная власть проявится в мире. (138 врат мудрости 3-4).
Тем самым мы видим, что Творец создал в мире добро и зло. С одной стороны для того, чтобы дать человеку возможность выбирать. С другой стороны, по мнению Моше-Хаима Луцато зло существует в мире лишь временно до тех пор, пока Творец не сочтет, что пришло время явить Свою власть, и тогда зло пропадет и станет ясно, что Творец один правит миром. Непременным элементом всего этого рассуждения является будущее исправление всего зла в мире и единый источник как добра, так и зла.
Объяснение:
Українська старшина, розуміючи роль і значення освіти для розвитку нації, постійно порушувала клопотання перед царським урядом про відкриття в Україні вищих навчальних закладів - університетів. Проте ці клопотання ігнорувалися. А в 1800 році уряд царської Росії своєю "милістю" позбавив Києво-Могилянську Академію статусу світського навчального закладу, перетворив її спочатку на духовну академію, а згодом на семінарію.
На кінець ХVІІІ ст. Україна вже втратила позиції передової освітньої держави. Після підпорядкування Української церкви Московському патріархатові (1686 р.) Росія робила все можливе, аби Україна не мала свого друкованого слова.
Великий внесок, і не менший, ніж у філософію, Г. Сковорода зробив у літературу. Він написав багато пісень, які широко розійшлися в народі, байок, де висміював гонитву дворян за титулами та інші людські пороки. Та одна з найбільших заслуг митця полягає в тому, що він перший у літературному процесі почав користуватися живою українською мовою. Його філософська спадщина, літературні твори мали непересічний вплив на наступні покоління, розвиток суспільно-політичної думки, формування свідомості українського народу.
Історичні твори, які виходять у першій половині XVIII ст., генетично пов'язують період Гетьманщини з княжою добою, щоправда, тут більше романтичних домислів і міфології. У 1846 р. побачив світ "Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, що були в Малій Росії, і про його смерть". Автор літопису був скромною людиною, тому ім'я його невідоме. Він, як свідчить текст, був безпосереднім учасником війни Б. Хмельницького і, напевно, дожив до кінця XVII ст.