Объяснение:
Главными исследователями в Эпоху Великих географических открытий были купцы, мореходы, а иногда и морские пираты. Они во время своих плаваний открыли огромное количество новых земель. Главным событием Эпохи Великих географических открытий стало подтверждение гипотезы шарообразности Земли.
География стала начала занимать важное место среди наук. И хотя информация о Земле, полученная в это время, была не такой обширной, как на современном этапе, но она стала основой для дальнейших исследований, появились более точные географические карты и описания неизвестных земель.
Великие географические открытия стали началом европейской колонизации Америки, Африки и Азии.
ответ: так как в Европу христианство пришло из Римской империи, то церковные книги были написаны на латинском языке, которые был незнаком жителям Западной Европы. Несмотря на принятие христианства, европейцы продолжали общаться на своих родных языках, а латинский язык они не знали. Это привело к тому, что смысл учения оставался им непонятен, особенно простому народу: люди не понимали, о чём им говорят на церковных богослужениях, как им нужно жить и чего от них требует новая вера. В свою очередь, церковнослужители получили возможность истолковывать Евангелие по своему усмотрению
Объяснение: так как в Европу христианство пришло из Римской империи, то церковные книги были написаны на латинском языке, которые был незнаком жителям Западной Европы. Несмотря на принятие христианства, европейцы продолжали общаться на своих родных языках, а латинский язык они не знали. Это привело к тому, что смысл учения оставался им непонятен, особенно простому народу: люди не понимали, о чём им говорят на церковных богослужениях, как им нужно жить и чего от них требует новая вера. В свою очередь, церковнослужители получили возможность истолковывать Евангелие по своему усмотрению
Друга половина XVIІ - перша половина XVIII ст. — період найвищого розвитку української культури. Гетьманську державу (1648-1764 рр.) очолюють високоосвічені, європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів для розбудови культури, освіти, шкільництва.
Шкільна освіта в XVIІ - першій половині XVIII ст. охоплює всі верстви й соціальні групи населення, зокрема жінок. В цей час засновано школи при Ніжинському, Лубенському, Чернігівському, Полтавському, Переяславському, Прилуцькому і Миргородському полках. На 1099 поселень їх було 866, у новостворених Чернігівському, Городненському та Сосницькому повітах працювали 134 школи, тобто одна школа на 746 учнів.
Наприкінці XVII - у першій половині XVIII ст. в Україні істотно збільшується кількість шкіл при братствах. Після Берестейської унії на зразок Львівської братської було засновано Стрятинську, Луцьку, Кам'янську, Пинську та інші школи, в яких головна увага приділялася вивченню грецької мови, тому ці фшколи називали "грецькими". Гетьман Сагайдачний заповів спеціальні кошти на утримання вчителів грецької мови у Львівській та Київській школах. Освітній рух охопив майже все населення України. Як зазначив Павло Алепський 1654 р., навіть багато жінок в Україні були письменними.
У Києві 1615 р. відбулася знаменна подія для культурно-освітнього життя. Галшка Гулечівна, "палаючи побожною ревністю до віри грецької", подарувала Київському братству земельну ділянку на Подолі під забудову монастиря та школи для дітей шляхетських і міських. Навчальний процес у школі відбувався за 4 напрямами: студенти вивчали граматику, риторику, філософію, мови грецьку, латинську, слов'янську, польську та українську (руську). Зразком були програми провідних європейських університетів. З-поміж перших ректорів — Іов Борецький. Мелетій Смотрицькнй, Касіян Сакович.
Объяснение: