індія: 1. Розгромлення військ дел. султана; 2. Розвиток культури; 3. Ліквідація релігійної толерантності.
Іран: 1. Заснування мініатюр; 2. Розвиток образотворчого мистецтва
Объяснение:
ОбЬяснений нету, в ответе все написано, надо просо красиво оформить
Нидерландская революция — успешная революция Семнадцати провинций в борьбе за независимость от Испанской Империи. В результате революции была признана независимость Семи Соединённых Провинций. Области, ныне известные как Бельгия и Люксембург (те из Семнадцати провинций, которые остались под правлением Габсбургов) , получили название Южных Нидерландов. Первым лидером революции был Вильгельм Оранский. Нидерландская революция стала одним из первых успешных расколов в Европе и привела к появлению первых современных европейских республик.
Причины: у Оранских были императорские амбиции, абслолютизм во Франции и России не давал им покоя, что расходилось с настроениями в обществе. В конце концов, удалось сохранить и монархию, и правящую династию (и по сей день) , но абсолютизма в Нидерландах никогда не было.
Ход: В городах происходят вооруженные столкновения с испанскими сол-датами. В 1566 г. вспыхнуло народное восстание, в Нидерландах началась буржуазная революция. Попытки Филиппа II казнями и зверствами пресечь сопротивление нидерландского народа не сломили его волю к борьбе. Основные вехи революционных событий: народное иконоборческое восстание 1566 г. в южных провинциях; всеобщее восстание 1572 г. в северных провинциях; вос-стание в 1576 г. в южных провинциях; создание Утрехтской унии в 1579 г.
Итог: Завершилась Нидерландская буржуазная революция освобождением от испанского господ-ства северных провинций и образованием буржуазной республики Соединенных провинций, хотя Южные Нидерланды Филипп II удержал под своей властью. Семь провинций объединились в од-но государство с общим правительством, казной и армией. Во главе республики Соединенных провинций стала Голландия как наиболее развитая в экономическом отношении провинция. Новое государство стало называться Голландией.
Початок стародавності індійської культури відноситься до другої половини III тис. до н. е., а нижню межу визначають VI, IX і навіть XII ст. н. е. Ми ж умовно окреслимо нижню межу першими століттями нашої ери, не виходячи, таким чином, за хронологічні рамки проблеми.
Перші відомі нам центри індійської культури існували вже в ПІ тис. до н. е. на берегах Інду, однак справжнього розквіту вона досягла в II тис. до н. е., в епоху "Рігвед".
На основі великого зібрання гімнів "Рігвед" було витворено своєрідну духовно-світоглядну систему індуїзму — серцевину індійської культури. В цю ж епоху склався поділ суспільства на касти — явище, без з'ясування якого неможливо зрозуміти характер та своєрідність індійської культури. Саме в "Рігведах" були обгрунтовані морально-правові мотиви поділу суспільства на чотири стани (варни) — брахманів (жерців), кшатріїв (воїнів), вайшвів (землеробів, ремісників) і шудрів (слуг).
Було вироблено цілу систему життя і поведінки людини залежно від стану. Наприклад, законним вважався лише шлюб у межах однієї варни (ендогамія), це ж стосувалося вибору професії, заняття певним ремеслом.
Індійська каста — результат тривалого процесу становлення виробничих, правових та культурних відносин між людьми, які поділені між собою за походженням, професією, звичаями та законами. Остаточний поділ суспільства на касти закріпився у період раннього середньовіччя і становить надзвичайно складне явище: так, у 1947 р. на час проголошення Індії незалежною державою кількість каст досягла майже 3,5 тис.
З індійського епосу найвідоміша поема "Рамаяна" (IV— II ст. до н. е., написана на санскриті). У центрі поеми — боротьба царя Рами проти демонів (ракшасів). У середньовіччі поема стала однією із священних книг індуїзму. Майже протягом тисячоліття створювався давньоіндійський епос "Махабхарата" (18 книг) на теми етичні, релігійно-філософські з використанням міфологічних та історичних сюжетів.
Іншим важливим фактором, який зумовив специфіку індійської культури, була система громадсько-політичного життя заснована Буддою у другій половині І тисячоліття до н. е. Особливого розвитку державно-політичне життя на принципах буддизму набуло за часів царювання Ашоки (середина III ст. до н. е.). Збереглися численні едикти — вибиті на камені за наказом царя написи, розшифрування яких дає змогу реконструювати форму державного життя, мораль та культуру стародавніх індійців.
З'ясовано, що Ашока пропагував і утверджував у своєму царстві досить цікаві морально-політичні принципи., які базувалися на буддизмі. У культурі центральне місце відводилося релігії, що мала духовно єднати розірване на варни суспільство. Ашока висунув ідею завоювання світу не шляхом збройних нападів на сусідів, а через проголошення вчення Будди, на якому базувалося справедливе правління країною, тобто через добрий приклад праведного життя взагалі.
Звідси ті дивні, як на той час, принципи людяності в управлінні державою, які пропагував Ашока. Підданих він оголосив своїми дітьми, для управління якими застосовував учення про ахімсе — незашкодження людям і тваринам. Хоча пізніші наступники зігнорували ці принципи і проводили типову загарбницьку політику зовні і тоталітарно-диктаторську всередині країни, все ж в індійській культурі залишилися досить глибокі сліди ашокизму.
Так, загальновідомий вплив на весь світ політики ненасильства, яку провадив Махатма Ганді і завдяки якій Індія здобула незалежність, — політики, яка знаходить все більше прихильників і сьогодні.
На художню культуру давньоіндійського суспільства глибокий вплив справили індуїзм, буддизм та іслам, засновані на таких своєрідних філософських системах пояснення світу, як джайнізм, брахманізм, локаята та ін. Художньо-образне сприйняття через призму названих релігійних та філософських систем відзначається витонченістю зображення людини і навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм. З цього погляду вражають фрески печер Аджанти та скельні храми Еллори.
Одним із чудес світу є храм Кайласа. Це справді унікальна пам'ятка архітектури: протягом 150 років стародавні майстри вирубували цей храм у скелі, оздобивши його численними скульптурними фігурами та барельєфними композиціями від цоколя до пірамідальних веж. У старому Делі серед відомих пам'яток давнини збереглося місто-фортеця Лал-Кот (кінець XII ст.) із унікальною цільно-залізною колоною, вік якої понад 150 тис. років. Поверхня цього металевого велета й досі блискуча і не ушкоджена іржею. Віднайти призначення колони — завдання для вчених майбутнього.