7 лютого 1483 у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.[7]
Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.
З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.
Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.
У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.
1. Михаи́л Фёдорович Рома́нов (1596—1645) — первый русский царь из династии Романовых. 2. Был избран на царствование Земским собором 21 февраля (3 марта) 1613 года. 3. Царь Михаил Фёдорович был молод и неопытен, и до 1619 года страной правили великая старица Марфа и её родня. 4. В царствование Михаила Фёдоровича были прекращены войны со Швецией(Столбовский мир 1617, по которому России были возвращены Новгородские земли) и Речью Посполитой (1634), возобновлены отношения с иностранными державами. 5. В 1621 году специально для царя дьяки Посольского приказа стали готовить первую русскую газету — «Вестовые письма». 6. В 1632 году Андрей Виниус с разрешения Михаила Фёдоровича основал первые чугуноплавильные, железоделательные и оружейные заводы близ Тулы. 7. Основание Немецкой слободы в Москве — поселения иностранных инженеров и военных специалистов. Менее чем через 100 лет многие жители «Кукуя» сыграют важную роль в реформах Петра I Великого. 8. Начало светской живописи в России: по государеву указу 26 июля 1643 г. на службу в Оружейную палату был принят житель Ругодива живописного дела мастер Иоанн Детерс, который обучал живописи русских учеников 9. Для определения размера налогов по всей стране была произведена точная опись всех поместных земель. Был учрежден особый «приказ» (канцелярия) для приёма и разбора жалоб от населения «на обиды сильных людей». 10. Преодоление тяжелейших последствий Смутного времени, восстановление нормального хозяйства и торговли.Присоединение к России земель по Яику, Прибайкалья, Якутии, выход к Тихому океану.Реорганизация армии (1631—1634 г.). Создание полков «нового строя»: рейтарского, драгунского, солдатского.
Египтяне создали много замечательных архитектурных сооружений. Памятниками архитектуры третьего тысячелетия до н. э. созданные егептянами являются уже известные нам пирамиды. Во втором тысячелетии до н. э., когда в результате грабительских войн усилился приток богатства и рабов, египтяне воздвигли величественные храмы богам. Храмы строились из «вечного камня» — гранита и известняка. Больше всего было храмов в Фивах, самом богатом и великолепном из египетских городов. В честь бога Амдна-Ра был создан знаменитый многоколонный Карнак- ский храм, строительство которого завершилось при Рамсесе II. Высокого мастерства египтяне достигли в скульптуре — искусстве лепить из глины, вырезать из камня и дерева, отливать из металла изображения людей и животных На стенах египетских гробниц. В мастерской скульптора, сохранилось множество рисунков. Изображение фараона на троне. Египетская скульптура. Египетский рисунок отличался от нашего. При изображении человеческой фигуры лицо давалось в профиль, глаз — анфас и плечи — развернутыми. Египетский рисунок отличался от нашего. При изображении человеческой фигуры лицо давалось в профиль, глаз — анфас и плечи — развернутыми. Египетские художники хорошо знали и любили родную природу долины Нила. Яркими, сочнымиИзображение фараона на троне. Египетская скульптура. красками они рисовали животных и птиц в зарослях тростника, рыб в нильских волнах. По рисункам мы представляем себе, как проходили 'полевые работы: пахота, посев, жатва, молотьба, как трудились различные ремесленники. Египтяне создали немало обличительных рисунков. На одном из них шакалы пасут стадо коз. Нетрудно понять, что шакалы — это чиновники, которым доверили «пасти» народ.
Внизу
Объяснение:
7 лютого 1483 у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.[7]
Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.
З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.
Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.
У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.