Після поразки революції в Російській імперії встановився реакційний режим, який одержав назву столипінський за ім'ям голови Ради міністрів Петра Столипіна.
Він характеризувався:
виданням нового виборчого закону, за яким виборчі права мали тільки 15% населення;
забороною демонстрацій, зборів, мітингів;
розгромом робітничих організацій, профспілок;
забороною українських журналів, газет, художньої літератури;
закриттям "Просвіт", українських клубів і гуртків.
Одночасно з метою вирішення аграрного питання, послаблення конфронтації в суспільстві та недопущення нової революції було проведено столипінську аграрну реформу (указ від 9 листопада 1906 року, закони від 14 червня 1910 року і 29 травня 1911 року).
Основні положення земельної реформи П. Столипіна:
вихід селян із громади та закріплення землі у приватну власність;
створення на селі відрубного й хуторського господарства;
надання кредитної до селянам через Селянський поземельний банк;
переселення селян до малозаселених районів Сибіру, Середньої Азії і Північного Кавказу.
Объяснение:
Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві, однак у цілому не досягла поставлених цілей, оскільки не ліквідувала поміщицького землеволодіння, малоземелля та безземелля селян
Відродження виникло, по-перше, на ґрунті досягнень середньовічної цивілізації, зокрема, періоду пізнього середньовіччя, коли феодальне суспільство досягло найвищого розвитку і зазнало великих змін. У XIV—XV ст. відбувалося швидке піднесення економіки і культури міст, з'явилися нові технічні винаходи (друкарський верстат, компас, артилерія та ін.), розвинулося кораблебудування і мореплавство, зроблено великі географічні відкриття. На цей період припадає початок інтенсивного книгодрукування. У царині культури посилюється боротьба за звільнення філософської думки від догматів церкви, з'являються нові знання і течії, які не вкладалися в середньовічну філософсько-богословську систему.
Усі ці явища готували підґрунтя для прогресивного перевороту, яким і стало Відродження. Проте переворот не був універсальним, він не охоплював соціально-економічні чинники і в основах феодального ладу суттєво нічого не змінював.
Другим чинником, який відіграв величезну роль у становленні і розвитку культури Відродження, була античність. Звідси пішла і назва доби, її культурні діячі зуміли відродити античну спадщину і надати їй великого практичного значення.