1-Супремати́зм — напрям авангардного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку XX століття.
Неді́льні шко́ли — безкоштовні школи для дорослих в Україні, які працювали в неділю та святкові дні й давали початкову освіту.
Реалі́зм — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах.
Кубізм — авангардна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву.
6-Михайло Грушевський: Батько — Сергій Федорович Грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. За сімейною традицією батько здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював на педагогічній ниві: викладав у Переяславській і Київській семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі, був автором відомого у дореволюційній Росії підручника з церковнослов'янської мови. Мати — Глафіра Захарівна Опокова, походила з сім'ї священнослужителів із містечка Сестринівка. У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського. Михайло Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття.
Дід Михайла Грушевського — Захарій Іванович Оппоков, який благословив онука на навчання в Києві, в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира, — і йому було дароване дворянство.
Історик народився і провів перші три роки свого життя: «в піарських будинках, де містилась семінарія і мав своє помешкання мій батько». Йдеться про будинок колишнього монастиря ордену піаристів та організовану ними на Люблинській вулиці школу для шляхетської молоді. Михайло був охрещений першим православним настоятелем церкви Іоанна Богослова в Холмі — протоієреєм Яковом Крашановським. Хрещення відбулося або в самій церкві, або поруч на плебані. Хресними батьками стали дружина Ф. Лебединцева — Юлія (з відомого київського роду Григоровичів-Барських; нар. 1839 р. — пом. 1868 р. у Холмі) та Федір Кокошкин, комісар комісії селянських справ у Красноставі.
Грушевський мав неоднозначну точку зору щодо незалежності України та більшовицького перевороту в Петербурзі. Він отримав основну вищу освіту в російських навчальних закладах, перші політичні кроки робив у 1894—1914 роках, працюючи у Львівському університеті, але згодом все більше уваги приділяв Києву.
Грушевський схилявся до думки, що Російська імперія з часом має демократизуватись і перетворитись на федеративну державу. Повернувшись у результаті Лютневої революції до Києва після сибірського заслання, Грушевський очолив Центральну Раду. Він вважав, що Україна має стати частиною нової федеративної російської держави, і лише наступ більшовиків у січні 1918 року примушує Михайла Сергійовича із соратниками оголосити незалежність.
Протягом всієї помітної політичної діяльності Грушевський мав різні точки зору на майбутнє країни. Так, під час Гетьманату він відхиляє пропозицію Скоропадського очолити Академію наук України, згодом виявляє прихильність до радянської влади, налагоджує контакти з II інтернаціоналом. Після ліквідації Української держави Грушевський, незважаючи на відомі вже тоді репресії проти українського народу, звертається до більшовиків із пропозицією повернення до Радянської України
Він мудрий сильний славний, завжди приймав зважені рішення. Мені подобається ця особа.
ИЗВЕНЯЮСЬ ЧТО МАЛО ОТВЕТОВ УЖЕ СКОРО Я Б НЕ МОГ ПИСАТЬ
ответ:Это одно из крупных государственных объединений на территории Казахстана. На западе границы усуньских владений проходили по pp.Чу и Талас, возможно, вплоть до восточных склонов Каратау. Центром усуньских владений были — Илийская и Чуйская долины, котловина Иссык-Куля.
Содержание самого термина усунь до сего времени не выяснено. Он известен только в китайском иероглифическом написании, современное звучание которого идентично одному из казахских этнонимов — уйсын, самоназвание племени, являющемуся этническим компонентом казахов Старшего жуза (Улу-жуза). Многие исследователи склонны видеть в этой транскрипции известный по среднеазиатской истории этноним асиан. Однако новейшие исследования допускают другое толкование: термин асиан мог быть одним из диалектных вариантов этнонима ятии, а его традиционной древнекитайской формой транскрипции были иероглифы, звучащие в современном китайском языке как юечжи.
Существует еще один вариант интерпретации транскрипции термина усунь. Предполагают, что в древнекитайском языке два иероглифа, звучащие ныне у-сунь, произносились а-сман — «небо».
Усуни были разделены на три части: левое крыло, центр, правое крыло (по десять тысяч воинов в каждом из них).
Усуни считались одним из значительных этнополитических объединений в Центральной Азии в древности. Памятники усуньской культуры распространены на территории Семиречья, Ферганы (частично) и, по-видимому, северной части Восточного Туркестана. Имея во II в. до н. э. население в 630 тысяч человек, усуни могли выставить большое войско из конницы и пеших лучников. Дружина предводителя усуней куньби (гуньмо) и двух наследников престола состояла из 30 тысяч конницы, у каждого по 10 тысяч. Еще до 73 г. до н. э. территория усуней была разделена на три части: левая (восточная), правая (западная) и центральная, принадлежащая самому куньби, но все они находились под «верховною зависимостью от него». Его резиденция находилась в городе Чигу, отстоящем от Чанани (Китай) в 8900 ли.
Рис. 4.3. Бляхи с изображением всадника. Золото. Курган Тенлик. III-II вв. до н. э. Жетысу
Рис. 4.3. Бляхи с изображением всадника. Золото. Курган Тенлик. III-II вв. до н. э. Жетысу
История усуней полна междоусобной борьбы, между сторонниками прохуннской и проханьской (китайской) политики. Так, где-то в конце 60-х гг. Уцзюту — сын умершего куньби Унгуйми от хуннской царевны — убил царствующего куньби Ними (Куанван) и узурпировал власть, объявив себя куньби при поддержке народа. В 14 г. до н. э. великий куньби Цылими был убит по заданию малого гуньмо Мочжэнньцзяна. Источники прямо указывают, что Мочжэнньцзян убил его, «опасаясь быть покоренным» Цылими. Время правления Цылими — между 45-14 годами, видимо, было временем расцвета государства Усунь, так как он «твердо держал власть» и в его владениях «настала глубокая тишина и мир».
Есть основания предполагать, что под властью или под влиянием усуней находился ряд владений или племен. Например, в «Цянь-ханьшу» указывается, что усунь «подчинил себе многие другие владения», в «Давань-чжуань» — «напал на соседние малые владения», а Янь Шигу уточняет: «Как только подчинит, то превращает в вассалов». Вероятно, такими племенами и владениями были хюсюнь, гуаньду (цзюаньду), юйту, или уш. Все они по обычаям и одежде племена, близкие усуням.
Усуни устанавливали союзнические отношения с другими государствами посредством заключения брачных союзов. Так, в 69 г. до н. э. Вэн-Гуйми выдал свою дочь Диши за повелителя Кучи Гяньбиня. Ханьская империя и хунну, заинтересованные в союзе с усунями, выдавали замуж ханьских и хуннских принцесс за усуньских куньби.
Некоторые владетели сопредельных территорий при нападении противника искали защиты у усуней.
В династийных хрониках эпохи Хань изложение фактов из политической истории усуней доведено примерно до III в. до н. э. Отрывочные сведения имеются и в некоторых письменных источниках поздних периодов Срединной империи. В «Бэйшу» (История династии Юаньвэй) есть сообщение о том, что в 437 г. н. э. усуни отправили к ханьскому двору послов. Многие исследователи считают, что усуни были тюркоязычным народом.
Археологический материал, особенно полученный с территории Семиречья, свидетельствует, что в предтюркское время усуни продолжали жить на обширной территории. Более того, по этим же данным, культура древних усуней продолжала развиваться на прежних землях обитания, хотя они и были поставлены под контроль тюркских каганатов. Даже в X в. н. э. на страницах источников вновь появляется имя усунь.
Так что есть основание говорить о генетической преемственной связи древних усуней с уйсунами, вошедшими в состав казахского народа.
Объяснение: