Причини роздробленості Київської Русі. Кінець ХІ — середина ХІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50, а в ХІV ст.— 250 князівств.
Роздроблення дістало в науці назву «феодального», оскільки його визначальними причинами були утвердження й подальший розвиток землеволодіння, виділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їхнє прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — Києва.
Проте політичну роздробленість Київської держави спричинили декілька чинників.
1) Произошел качественный скачок в развитии европейского мореплавания. Открытия Христофора Колумба и Васко да Гамы позволили наладить активную торговлю со странами Азии, что экономическому подъему государств Западной Европы. Кроме того, частые путешествия сделали Европу «узловой станцией», куда попадали знания из всех частей света. Люди общались и передавали их друг другу, что дальнейшему прогрессу.
2) Помимо торговли, было положено начало жесткой колониальной политике, также оказавшейся крайне выгодной для европейцев и укреплявшейся на протяжении следующих столетий. Ограбление других государств (Азии и Нового Света) и работорговля явно стали отличным решением финансовых проблем.