1. Протягом XI-XIII ст. Закарпаття відійшло до Угорського королівства, внаслідок його завоювання угорцями. Було здійснено поділ новоприєднаних земель на нові територіально-адміністративні одиниці – комітати, очільниками яких були королівські намісники, – ішпани (жупани), що перебрали на себе функції адміністративної, військової та судової влади.
2. Територія Закарпаття входила до складу чотирьох держав Угорського королівства – Берег, Мармарош, Унг та Угоча.
3. У 1526 р. внаслідок поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділено між князівством Трансільванією (васалом Туреччини) і Священною Римською імперією, в якій правили імператори з австрійської династії Габсбурґів.
4. У 1359 році внаслідок боротьби волоського та молдавського населення за створення власної держави утворилося самостійне Молдавське князівство, до складу якого на правах автономії потрапила й Північна Буковина (Шипинська земля).
Після монгольської навали, одночасно із послабленням впливу на ці землі галицьких королів, сюди почалася міграція румунських поселенців. У кінці XIV ст. Бессарабію зайняли молдовські воєводи Петро Мушат (Хотинщина) і Роман Мушат (Бендери і Акерман у 1394 р.).
5. Із кінця XV ст. Молдавське князівство перебувало у воєнних діях з Османською імперією, внаслідок чого турецько-татарські війська вторглися в 1538 році на територію князівства та захопили його разом із Буковиною.
6. Внаслідок воєнних дій 1500 – 1503 рр. до держави Івана ІІІ перейшли всі сіверські міста, зокрема, Чернігів, Стародуб, Путивль, Рильськ, Новгород-Сіверський, Любеч.
7. Костянтин Острозький.
8. Загарбання українських земель Московією мало насильницький характер. Політика тодішніх правителів була жорстокою та мала на меті привласнити історичну та культурну спадщину Русі. Тому московські князі насильно захоплювали українські землі. В літописах пишуть: «Багато міст і сіл підкорили, чимало людей мечам і вогню піддали, інших у полон забрали».
9. Кримське Ханство панувало на величезних степових просторах, що простягалися від Кубані до Дністра.
10. За переписом 1740 року хана Менглі-Герая II на території Кримського півострова існувало 6 каймакамств, 48 кадиликів (адміністративних округів), 9 міст, 1399 укріплених сіл.
Столиці: Кирк-Єр (1449—1490) і Бахчисарай (1490—1783).
11. Главою держави був хан. Престол успадковував найстарший у роді - брат хана або старший син. Ханом міг бути тільки представник роду Гіреїв.
Хан мав двох заступників, які були спадкоємцями престолу. У прийнятті рішень ханові допомагав дорадчий орган - диван, до якого належали заступники хана (Калга та Нуреддин), беї («очі та вуха хана») - найзнатніші вельможі та очільники адміністративних одиниць ханства, та муфтій - голова
мусульманського духівництва.
Великий вплив на суспільне життя ханства справляла родова аристократія. Найавторитетнішими були чотири кримських роди, серед яких найвпливовіший - рід Ширинів.
(написала відповідь Терещенко)
