Висловте припущення, зважаючи на назву єврейського народу, у якій давній країні могла розміщуватися їхня прабатьківщина.
Головним джерелом з вивчення історії євреїв є Біблія. У ній розповідається, що першим євреєм був Авраам, який народився поблизу вавилонського міста Ур. Він був скотарем і кочував зі своїми великими чередами берегами річок Тигр і Євфрат, а потім прийшов до Ханаану й там оселився. Згодом у жителів Ханаану євреї навчилися землеробства. Онук Авраама — Яків — мав 12 синів, що дали свої імена 12 єврейським племенам (колінам). У Якова було також ім’я Ізраїль, тому євреїв почали називати ізраїльтянами, народом Ізраїлю.
военные эпитеты и краткие упоминания о сарматах как о свирепых воинах появляются с i в. н. э. в сочинениях поэтов и философов. римский поэт овидий, отправленный в 8 г н. э. в ссылку на черноморское побережье в город томы, одним из первых упоминал о сарматах как о свирепых воинах и сравнивал их с марсом (скорбные элегии, v, 7).
некоторые обычаи «скифов и подобных им племен» описал луций аней корнут, философ стоической школы, живший во времена нерона. автор уделял внимание неукротимой справедливости и военным кочевых племен. писатель также упоминал почитание бога войны ареса.
о родстве номадов с богом войны упоминал и дионисий периэгет. его работы относятся к i—ii вв. н. э. латинский автор описывает кочевников живущих в близи меотиды, и в их числе «племена савроматов, славный род воинственного ареса» (описание населенной земли, 652—710).
поэт гай валерий флакк сетин оставил сведения, касающиеся «свирепой сарматской молодежи» и их «животного рева» (vi, 231—233).
руфий фест авиен, писал о «свирепом сармате» обитавшим вокруг тавра (описание круга земного, 852—891). клавдий клавдиан упомянул сарматские конные отряды (пангерик на третье консульство, vv, 145—150).
евтропий, упоминал об истребленном в сарматии легионе. вдобавок к этому он писал о войнах диоклетиана с сарматами (vii, 23; ix, 25).