Іва́н Ґо́нта це сотник надвірної міліції магната Францішека Салезія Потоцького, керівник українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини — повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, що вибухнуло 1768-го року на землях Правобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої.
Зі спогадів Вероніки Кребс, на початку 1760-х років управитель маєтків київського воєводи Францішека Салезія Потоцького Рафал Младанович домігся зарахування здібного юнака до уманської козацької міліції, сформованої з місцевих селян. Згодом Ґонта став старшим сотником. Він звернув на себе увагу Потоцького, ставши його довіреною особою, одержав у володіння 2 села — Розсішки й Орадівку, що давали річний прибуток 20 000 злотих. Ф. С. Потоцький звільнив сотню Ґонти з-під командування полковників (мав 2 полки надвірних козаків), підпорядкувавши її безпосередньо губернаторові. Крім того, він обіцяв випросити в короля грамоту на шляхетство для Ґонти. 1760-го року на власні кошти він збудував церкву святої Параскеви у рідному селі. Разом із дружиною робив значні пожертвування на храм, за що обоє були удостоєні честі бути намальованими в цій церкві (зображення збереглися донині), з чого можна судити, що вони були досить заможною родиною і посідали певне місце в суспільстві. Церква була зруйнована на початку 1960-х років, а на її місці був збудований клуб.
1. Князь Ярослав Мудрый был мудрым и великом правителем Руси. Он был талантливым тактиком, ведь при его правлении были остановлены набеги печенегов на Русь. Он был образован, старался развивать культуру на Руси. 2. Ярослав был обладателем библиотеки, в которой были собраны книги и летописи. При князе была издана Русская Правда - первый сборник законов на Руси. За свою любовь к науке и развитие законодательства князь получил прозвище Мудрый. 3. Ярослава называли просветителем, потому что старался повысить грамотность населения. Так, по его указанию, греческие книги стали переводить на славянский язык. Он постановил духовенству обучать детей грамоте - читать и писать. В Новгороде по его указу была образована школа, принимавшая мальчиков для обучения. 4. Город Ярославль назван в честь князя, так как был заложен им в 1010 году.
1. Ярослав Мудрый был очень образован, был жестким оратором , книголюбом. Он выделялся честолюбием и искренней любви к культуре и образованию, лукавством и великодушием. Был щедрым и скупым, был неблагодарным за услуги которые ему оказывали, имел вспыльчивый характер, но был энергичным человеком. 2.Свое прозвище он получил из-за того, что он очень сильно любил читать книги, углубляться в их изучение и мудро вести внутреннюю политику. 3.Называли его так потому что он просвещал народ оказывал ему не только материальную но воспитывал и образовывал свой народ.К тому же издал свой судебник "Русская правда" 4.В честь него был создан город Ярославль. Первый из русских городов на Волге, упоминаемый в летописи. В «Повести временных лет» он впервые упомянут под 1071 годом
Іва́н Ґо́нта це сотник надвірної міліції магната Францішека Салезія Потоцького, керівник українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини — повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, що вибухнуло 1768-го року на землях Правобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої.
Зі спогадів Вероніки Кребс, на початку 1760-х років управитель маєтків київського воєводи Францішека Салезія Потоцького Рафал Младанович домігся зарахування здібного юнака до уманської козацької міліції, сформованої з місцевих селян. Згодом Ґонта став старшим сотником. Він звернув на себе увагу Потоцького, ставши його довіреною особою, одержав у володіння 2 села — Розсішки й Орадівку, що давали річний прибуток 20 000 злотих. Ф. С. Потоцький звільнив сотню Ґонти з-під командування полковників (мав 2 полки надвірних козаків), підпорядкувавши її безпосередньо губернаторові. Крім того, він обіцяв випросити в короля грамоту на шляхетство для Ґонти. 1760-го року на власні кошти він збудував церкву святої Параскеви у рідному селі. Разом із дружиною робив значні пожертвування на храм, за що обоє були удостоєні честі бути намальованими в цій церкві (зображення збереглися донині), з чого можна судити, що вони були досить заможною родиною і посідали певне місце в суспільстві. Церква була зруйнована на початку 1960-х років, а на її місці був збудований клуб.