ответ: Революция коренным образом изменила жизнь российского общества, став рубежом, эпохальной вехой, открывшей новый этап отечественной истории – советский. По масштабу и глубине произошедших перемен Октябрь 1917 г. следует поставить в один ряд с принятием Русью христианства, образованием русского государства и реформами Петра. Глобальная трансформация культуры стала неотъемлемой частью изменений в политической и социальной сферах. Резкий слом традиции всегда имеет как положительные, так и отрицательные последствия. В полной мере это проявилось в истории послереволюционной России. Одной из сфер, развитие которой отразило эту двойственность, явилась сфера образования и науки. Сразу после революции партия большевиков и советское правительство берут под контроль развитие системы образования. В конце 1917–начале 1918 г. были приняты декреты об отделении церкви от государства и школы от церкви. Руководство народным просвещением декретом ВЦИК и СНК РСФСР было возложено на Государственную комиссию по просвещению во главе с А. В. Луначарским.
Объяснение:
За скіфською легендою трьом синам першого чоловіка Таргітая з неба впали золоті дари: плуг, ярмо, сокира і чаша. Чи були це символічні знаки? Адже знаряддя обробітку ґрунту – плуг і ярмо – разом з двома іншими – сокира (ремесло), чаша (ритуальний атрибут) – міцно прижилися в народів Подніпров’я. Це засвідчують археологічні знахідки: знаряддя праці, рештки житла, керамічні вироби, будівельні матеріали, залишки майстерень, художні вироби з міді, заліза, золота, срібла, кості й скла.
Хліборобство: рільництво, городництво, садівництво.
Обробіток землі, вирощування хліба – це провідна галузь господарства українців. Його початки сягають VI-V тисячоліття до н.е., тобто раннього неоліту.
Згадаємо записи Геродота про те, що Скіфія торгувала хлібом з іншими країнами, легендарну Артанію (Оратанію). Звичай “хліба – солі” – свідчення найпочеснішої праці хліборобів. На території України археологами віднайдено понад 150 поселень, у яких виявлено знаряддя обробітку грунту: плуги, борони, серпи, а також жорна, що перемелювали зерно.
Найдавнішим знаряддям землеробства визнано рало (епоха бронзи), пізніше з’являється соха, яка застосовується для обробітку грунту в лісових районах. У народних казках іноді згадуються золоті наральники, які є успадкованими знаннями про золотий плуг скіфів, що пов’язувався у народній уяві з чарівною небесною субстанцією.
Дослідження знайдених археологами знарядь землеробства підтверджують, що від давньоруського плуга веде свій родовід і український плуг. Застосовувались у землеробстві також борони, волокуші, лопати тощо.
Відомості про цю найпоширенішу галузь господарської діяльності в Київській Русі дають також літописи. З них довідуємося, що наші предки сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, гречку, горох, льон, боби, коноплі. На городах вирощували овочі: капусту, ріпу, огірки, цибулю, хміль, мак, гірчицю; у садах – плодові дерева: яблуні, груші, сливи, вишні.