иудаизм
1. религия евреев, главной особенностью является идея об избранности еврейского народа
2. иудаизм не считает христа пророком, тем более мессией. иудеи считаю, что мессия еще не приходил на землю и ждут мошиаха
3. бог - един, всемогущ, вездесущ и карающ
4. храм - сеногога
христианство:
1. религия, находящаяся вне национальности, она для всех кто считает себя последователем христа.
2. христос - мессия, который пришел чтобы спасти мир
3. бог - триедин, вездесущ и всеблаг
4. храм - церковь
остальные религии просмотри по таблице
Деятельность Князя Киевского Владимира
Исторический процесс распорядился так, что в России от личности и пристрастий первого лица государства всегда зависело слишком много. Правителей было много, хороших и не очень; те, кто сумел остаться в памяти, и те, кого помнят лишь специалисты.
Герой этой работы, безусловно, принадлежит к категории тех, чьи имена не забудут никогда, как бы не сложилась политическая и историческая ситуация.
Великий Князь Киевский Владимир Святославич, Владимир Красное Солнышко, Владимир Первый, Владимир Креститель - это имена одного и того же человека. Внук основателя династии Рюрика (вопрос о подлинности этого человека в этой работе не обсуждается), сын первого русского полководца Святослава. Человек, с именем которого связан выбор религиозного пути нашей страны
Подробнее - на -
Відповідь:
Іва́н Я́кович Фра́нко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906)[6][7]. Член виділу Товариства «Просвіта».
Пояснення:
Тісно пов'язані з соціологічними, суспільно-політичними й економічними історичні розвідки Франка, близько 100 друкованих праць, більшість з них присвячені селянському рухові й революції 1848 року в Галичині та польсько-українським взаєминам. До першої групи належать: «Польське повстання в Галичині 1846 р.» (1884), «Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині» (1898 і 1913), «Лук'ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині XIX ст.», «Причинки до історії 1848 р.». До другої — «Дещо про стосунки польсько-руські» (1895), «Поляки й русини» (1897, німецькою й українською мовами), «Нові причинки до історії польського суспільності на Україні в XIX ст.» (1902), «Русько-польська згода й українсько-польське братання» (1906). Інститут історичної праці Франка: причинки до історії Церкви (2 розвідки про єпископа Йосифа Шумлянського, 1891 і 1898 рр.), «Хмельнищина 1648—1649 рр. У сучасних віршах» (1898), «Тен як історик французьської революції» (1908), «Стара Русь» (1906), «Причинки до історії України-Руси» (1912), статті зі старої історії України та багато ін.
Характеристична для еволюції світогляду Франка його публіцистика, якій не бракувало й наукового підходу, тому часто в його творчості розмиваються грані між науковим і публіцистичними есе. Франко бачив Україну як суверенну одиницю «у народів вольних колі». При цьому він багато уваги приділяв здобуттю загальнолюдських прав. Почавши свою громадську діяльність з москвофільського гуртка, він незабаром покинув його для народовецького табору. За студентських часів Франко захоплювався соціалізмом, студіював Маркса й Енґельса, а коли побачив облудність «нової релігії», її завзято поборював. Назагал у Франка помітна еволюція від крайнього радикалізму до поступового націонал-демократизму. У своїй статті «Що таке поступ?» Франко одним із перших спрогнозував появу тоталітаризму і тоталітарної держави.