Карл Великий (742-814) был средневековым императором, который правил большей частью Западной Европы с 768 по 814 год. В 771 году Карл Великий стал королем франков - германского племени, обитавшего на территории современной Бельгии, Франции, Люксембурга, Нидерландов и Западной Германии. Он сделал своей миссией объединение всех германских народов в одно королевство и обращение своих подданных в христианство.
достижения цели у Карла Великого были типичными для средневекового правителя - большую часть своего правления он провел в военных походах. Карла считали безжалостным человеком. Например, в 782 Карл Великий, как сообщается, приказал убить около 4500 саксов. Затем он заставил саксов перейти в христианство и объявил, что любой, кто не принял крещение, будет казнен.
Несмотря на свою жестокость и воинственность, Карл Великий был образованным человеком для своего времени, интересовался спортом, любил охоту, верховую езду и плавание.
Сегодня Карл Великий упоминается некоторыми как отец Европы.
Відповідь:
22 квітня 1915 року з газової атаки німців на війська Антанти почалась Друга битва за бельгійське місто Іпр. Хмара зі 168 тон хлору вивела з ладу дві французькі дивізії, які втратили біля півтори тисячі загиблими і панічно залишили бойові позиції, проваливши оборону на 6-кілометровій ділянці фронту. Через два роки в цьому ж районі німецька армія застосувала уже інший газ, гірчичний, котрий отримав назву по місцю боїв — іприт.
Під час Першої світової війни вперше було застосовано танки. Їх називали сухопутними міні-броненосцями. Родоначальниками таких машин вважають британців. Саме вони виготовили гусеничну броньовану техніку, озброєну гарматами або кулеметами. Завданням танків було – рухатися разом із піхотою, підтримуючи її в бою. Слово "танк" у перекладі з англійської означає – цистерна, бак, резервуар. Через підвищену секретність у документах танки фігурували під назвою - "цистерни".
Англійські танки пройшли бойове хрещення у вересні 1916 року під час битви на річці Соммі. Це була наступальна операція у Північній Франції англо-французьких військ проти німецьких. В ній брали участь 49 танків із не надто підготовленими екіпажами. Машини були в двох модифікаціях. Вони розрізнялися між собою озброєнням. "Чоловіча" версія була оснащена гарматами і кулеметами, "жіноча" - лише з кулеметним. В нічній танковій атаці брало участь всього 18 піхотинців. Через недосконалість більшість танків вийшли з ладу, але решта змогли дістатися до німецьких траншей і знищити ворога. За до важкої техніки англійці успішно просувалися по фронту вперед, за чотири години брали відстань у 5 км.
Пояснення:
Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі — газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії — хлорпікрин) поширювалися за до газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш’яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш’яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота — бойові отруйні речовини загальноотруйної дії.
Трудова еміграція почалася у 1877 коли перша хвиля українських переселенців, прибувши із Закарпаття до США, влилася в лави шахтарів штату Пенсільванія. Найбільше ж українські селяни прагнули одержати для сільськогосподарського обробітку земельну ділянку - гомстед (земельна ділянка, яка надавалася з державних земельних фондів на пільгових умовах у США та Канаді тим, хто бажав вести фермерське господарство).
Масова еміграція західноукраїнського селянства розпочалася у 80-х pp. XIX ст., а найбільших розмірів досягла на початку XX ст.
Наприкінці XIX ст. не набагато меншою за кількістю була українська іммігрантська громада Канади. Переважну більшість становили галицькі та буковинські українці. Вони селилися на безлюдних місцях Західної Канади, де й одержували гомстеди. Отримавши власне господарство, сусіди по гомстедах будували свої житла, утворювали поселення з церквою, школою, поштою. Так виникли українські селища. Як і українці-першопоселенці у США, їхні земляки в Канаді одне з перших своїх селищ також назвали Україною.
Відбувалася вона у формах постійної переселенської й тимчасової заробіткової еміграції. Постійна переселенська еміграція відбувалася переважно до Бразилії, Аргентини, США і Канади. На тимчасові сезонні роботи західноукраїнські селяни щорічно виїздили до сусідніх країн – Угорщини, Західної Австрії, Німеччини, Румунії, Росії, Франції та інших країн.
Основна маса постійних емігрантів вирушала за океан. Для організації набору й перевезення переселенців існували спеціальні компанії. їхні агенти розповсюджували листівки, у яких змальовували принадні умови переїзду та поселення на нових землях, обіцяли селянам можливість безкоштовного отримання землі, добру платню у промисловому та сільськогосподарському виробництві. Агенти компаній були зацікавлені у збільшенні кількості емігрантів, оскільки отримували за кожного завербованого гроші: за дорослого – 5 доларів і 2 долари за дитину. При цьому умови перевезення через океан більшості західноукраїнських селян вельми нагадували транспортування африканських рабів у минулі часи. За другу половину XIX ст. зі Східної Галичини й Північної Буковини виїхало в пошуках кращої долі за океан близько 250 тис. осіб. Закарпаття упродовж 1871–1900 pp. залишили 170 тис. переселенців.
Объяснение: