Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії, їхнє населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців.
У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт. Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу "королівства Галіції та Лодомерії" з центром у Львові.
В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів. Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславівський, Стрийський, Самбірський, частина Сяноцького та Перемишлянського округів входили до складу Східної Галичини. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем.
У цілому перша половина XIX ст. стала для Західної України останнім етапом розкладу панщинно-кріпосницької системи господарювання.
Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. Перші дві парові машини в Галичині з'явилися лише в 1843 р. На західноукраїнських землях розвивалися головним чином винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова, цукрова, лісова, добувна галузі. Кріпосництво заважало розвиткові як промисловості, так і сільського господарства, яке відігравало основну роль в економіці Західної України. Велике феодальне землеволодіння було домінуючим на Закарпатті та в Галичині.
Ситуація, в якій опинилися мешканці українських земель в Австрійській імперії, серйозно гальмувала й духовний поступ українців, розвиток національного руху. І все ж ці процеси і тут набирали сили. Активну участь у них брало уніатське духовенство.
У 1816 р. І. Могильницький, канонік із Перемишля, створив так зване "Клерикальне товариство", що ставило за мету поширення релігійної літератури українською мовою. У 1820-ті роки в Перемишлі виник новий гурток, який об'єднав навколо себе єпископ І. Снігурський. Члени гуртка збирали й пропагували український фольклор, історичні матеріали.
Нової якості український національний рух набуває у 1830-х роках, коли у Львові виникає гурток "Руська трійця". Його фундаторами стали вихованці Львівської семінарії М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. У 1832 р. група студентів - членів гуртка проголошує своїм завданням переведення місцевих народних говірок на літературну мову. Молодь підтримали відомі вчені з Наддніпрянської України І. Срезневський, Й. Бодянський, М. Максимович.
Императорское Вольное экономическое общество — старейшая экономическая общественная организация России, одно из старейших общественных объединений в Европе — было создано в 1765 году указом императрицы Екатерины II. Общество было учреждено в качестве организации не зависимой от правительства, поэтому его и назвали «вольным». Привилегированное положение ВЭО и права ему данные, подтверждались каждым из преемников Екатерины II при вступлении их на престол. Многие начинания Общества получали финансовую поддержку из государственной казны. При создании Общества была реализована традиционная русская идея первичности интересов страны, при этом открыто и фундаментально декларировалось, что основой развития России должна стать хозяйственная деятельность и ее эффективность. В Уставе 1765 года указывалось, что цель Общества состоит в том, чтобы заботиться «О приращении в государстве народного благополучия», для чего необходимо «стараться приводить экономию в лучшее состояние». Задачи, методы работы, устав ВЭО были разработаны М.В. Ломоносовым в «Мнении об учреждении государственной коллегии (сельского) земского домостроительства» (1763). Организатором ВЭО был общественный деятель и ученый А.А. Нартов. В его работе принимали участие помещики, промышленники, купцы, крестьяне, русская и иностранная интеллигенция, общественные и государственные деятели. Царствовавшая в то время Елизавета Петровна не обратила должного внимания на инициативу М.В. Ломоносова и уже Екатерина II воплощает эту идею в жизнь. Свою научную деятельность Общество начало с конкурса на тему "Какое право на землю должен иметь землевладелец для пользы общественной". В конкурсе участвовали 160 специалистов из многих стран мира. Общество имело большие заслуги перед российским государством. Оно стало инициатором отмены крепостного права, введения всеобщего начального образования, родоначальником российской статистики, распространения в стране новых сортов сельскохо-зяйственных культур и в т.ч. картофеля, становления отечественной сыроваренной промышленности и много другого. Общество издавало «Труды» Вольного экономического общества , на страницах которого печатались проекты «улучшения» сельского хозяйства, поднятия производительных сил промышленных предприятий и др. Вольное экономическое общество выпустило 280 томов «Трудов», издавало еще 9 других специальных периодических изданий, бесплатно распространило по России миллионы экземпляров книг и брошюр, в том числе — 126 изданий своего Комитета грамотности. Были изданы четыре тома "Трудов экспедиций, снаряженных императорским Вольным экономическим обществом и Русским географическим обществом для исследования хлебной торговли и производительности в России". В библиотеке Общества было собрано около 200 000 книг, уникальная коллекция земских изданий (свыше 40 000 книг и брошюр). В работе Общества принимали участие такие крупные ученые и общественные деятели России, как А.М. Бутлеров, Н.В. Верещагин, Г.Р. Державин, В.В. Докучаев, В.Г. Короленко, И.Ф. Крузенштерн, Д.И. Менделеев, А.Н. Синявин, П.П. Семенов-Тяньшанский, А.Строганов, Л.Н. Толстой, А. и Л. Эйлеры и многие другие. Во время I Мировой войны, когда понадобилось мобилизовать резервы государства, в Обществе была создана Особая комиссия для нужд войны. Знаменитый Военторг в г. Москве был создан ВЭО за счет собственных средств для того, чтобы дешевле продавать товары всем офицерам, участвовавшим в военных действиях. Мировая война, последующие революционные потрясения в России существенно отразились на работе Общества и после февральской революции 1917 года первая общественная организация российских экономистов практически перестала существовать.
Северная Америка: Южная Америка: а) Северное Полушарие а) Западное полушарие б) Пересекает Северный тропик, б) Пересекается екватором далеко находиться за Северный полярный круг 2. Крайние точки м. Мерчисон м. Галиньяс м. Мар'ято м. Фроуред м. Принца Уельского м. Париньяс м. Сант-Чарльз м. Кабу-Бранку 3. Площадь материка 24 200 000 квадратных км 17 800 000 квадратных км 4. Материки-соседи Евразия и Южная Америка Северная Америка 5. Океани: Северно-Льодовитий, Тихий, Атлантический и Тихий Атлантический Моря: Чукотское Карибское Саргасовое Карибское Баффина 6. Расчлененность поверхности: Сильно Слабо 7. Заливы: Гудзоновой нету Лаврентия Мексиканская Калифорнийская Полуострова: Флорида, Юкатан, Клифорния, Аляска Бальдес Лабрадор Острова: Гренландия, Великие Антильские, Мальвинские, Огненная Земля, Ньюфаундленд, Виктория, Банкс, Южная Джорджия архипелаг Баффинова Земля, Канадско-Арктичный
Вывод: Северная Америка больше чем Южная Америка. Также, из-за сильной расчлененности Северной Америки, мы наблюдаем больше заливов, морей и полуостров у этого материка по сравнению с Южной Америкой
Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії, їхнє населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців.
У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті - мадяризації, на Буковині - румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт. Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу "королівства Галіції та Лодомерії" з центром у Львові.
В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів. Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславівський, Стрийський, Самбірський, частина Сяноцького та Перемишлянського округів входили до складу Східної Галичини. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем.
У цілому перша половина XIX ст. стала для Західної України останнім етапом розкладу панщинно-кріпосницької системи господарювання.
Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. Перші дві парові машини в Галичині з'явилися лише в 1843 р. На західноукраїнських землях розвивалися головним чином винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова, цукрова, лісова, добувна галузі. Кріпосництво заважало розвиткові як промисловості, так і сільського господарства, яке відігравало основну роль в економіці Західної України. Велике феодальне землеволодіння було домінуючим на Закарпатті та в Галичині.
Ситуація, в якій опинилися мешканці українських земель в Австрійській імперії, серйозно гальмувала й духовний поступ українців, розвиток національного руху. І все ж ці процеси і тут набирали сили. Активну участь у них брало уніатське духовенство.
У 1816 р. І. Могильницький, канонік із Перемишля, створив так зване "Клерикальне товариство", що ставило за мету поширення релігійної літератури українською мовою. У 1820-ті роки в Перемишлі виник новий гурток, який об'єднав навколо себе єпископ І. Снігурський. Члени гуртка збирали й пропагували український фольклор, історичні матеріали.
Нової якості український національний рух набуває у 1830-х роках, коли у Львові виникає гурток "Руська трійця". Його фундаторами стали вихованці Львівської семінарії М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. У 1832 р. група студентів - членів гуртка проголошує своїм завданням переведення місцевих народних говірок на літературну мову. Молодь підтримали відомі вчені з Наддніпрянської України І. Срезневський, Й. Бодянський, М. Максимович.